Перед виборами Президента України, до яких залишилося менше місяця, передвиборна агітація стає все потужнішою. Саме тому привертає увагу як з боку суспільства, так і влади. Для того, аби з’ясувати, на чому ґрунтується та як здійснюється передвиборна агітація в країні, а також пояснити недавню постанову ЦВК №376, в якій розглядалася оплата послуг агітаторів, у тернопільському прес-клубі зустрілися експерти, щоб роз’яснити ситуацію.

Передвиборна агітація на Тернопільщині, як і по всій країні, розпочалася від початку реєстрації кандидатів на пост Президента. Останні, нагадаємо, можуть агітувати на наступний день після офіційної реєстрації Центральною виборчою комісією.

За цим передвиборчим процесом слідкують не тільки правоохоронні органи, але й експерти багатьох організації, що мають на меті контроль за чесністю та дотриманням законодавства під час кампанії. Одними із таких є представники ГО «Український центр суспільного розвитку», які активно працюють із перевіркою президентської кампанії, проводять соціальні дослідження та останні місяці звертають увагу на проведення агітаційної роботи в Україні.

– Сьогоднішня тема зустрічі присвячена такому вкрай важливому питанню про правові основи проведення передвиборчої агітації в Україні. Чому ми обрали дану тему? Бо знаємо, що нещодавно за поданням штабу одного із кандидатів на пост Президента України, подали позов до суду стосовно того, щоб відмінити постанову Центральної виборчої комісії, яка стосувалася часткового відшкодування витрат агітаторів на проведення безпосередньо своєї діяльності, – зауважує експерт ГО «Український Центр суспільного розвитку» Ігор Рейтерович. – Наразі відомо, що Верховний Суд прийняв рішення про незадоволення того подання.

Парадокс ситуації із оплатою праці агітаторів в нашій країні у тому, що ще з 1991 року така робота під час передвиборної кампанії оплачувалася. Проте внесені у 2014 році зміни до законодавства офіційно заборонили будь-яку оплату цієї роботи, адже це вважається підкупом виборців. Ці правила діють й до сьогодні.

– Але ми не повинні забувати, що агітаційна робота є складною, люди витрачають на це дуже багато часу. І якщо вони навіть здійснюють її на волонтерських засадах, все одно повинні отримувати якісь мінімальні відшкодування з виборчих штабів. До прикладу, на проїзд, харчування, аби доїхати до місця призначення для встановлення наметів. Тому навіть після цього роз’яснення багато питань залишається відкритими, – каже Ігор Рейтерович. – Але я пропоную подивитися на цю проблему з дещо іншого боку. Згідно з постановою, оплати видатків на роботу агітаторів, має відбуватися через фонд, який офіційно та прозоро наповнюється. Саме у цих діях немає підкупу, тому що ці гроші фактично виводяться з тіні. І ті кошти, які раніше витрачалися «на темну», жодним чином не оподатковувалися, проходили повз державного бюджету, тепер повинні видаватися через фонд кандидата. Відповідно їх можна оподатковувати, слідкувати звідки ці кошти з'явилися, яким чином витрачаються і які джерела наповнення цього фонду.  

Робота агітаторів важлива, аби доносити інформацію про кандидатів до суспільства для кращої обізнаності. Аби вибір під час голосування був заснований на знаннях про кожного з них та був свідомим.

До слова, у постанові ЦВК №376 зазначили, що хоч залучення виборців до агітації має бути на волонтерській основі та не оплачуватися, та відшкодування на харчування, проїзд, телефонні послуги, проживання у інших населених пунктах, можуть відшкодовуватися із виборчих фондів кандидатів.

Контент виготовлено у співпраці з Тернопільським прес-клубом за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.

Фото авторки