Кожного прочанина, який прийшов на триденну прощу в Зарваницю, хвилювало питання ночівлі. Попри невеликі розміри, село навчилося приймати туристів: до послуг - хостельні номери, ночівля просто неба і у приватних будинках. На території Марійського духовного центру на час прощі діяло наметове містечко, де розташувалося чимало вірян. Серед них - ті, хто добирався до місця призначення громадським транспортом й автостопом, і учасники пішої ходи не лише з Тернополя і прилеглих сіл, але й з інших міст. Але місце для відпочинку та сну не обмежувалося наметовим містечком. Прогулюючись територією Марійського духовного центру, треба було бути дуже обережним і дивитися під ноги, щоб не наступити на втомленого дорогою і спекою прочанина. Для любителів комфорту у Зарваниці є невеличкий відпочинковий комплекс «Будинок прочанина», яким опікується духовна семінарія. Будинок має 12 блоків, у кожному з них є 26 спальних місць, душ та туалет. На території комплексу діє заклад громадського харчування, де за невеликі гроші можна перекусити або ж наїстися від пуза. Загалом будинок може дати дах над головою 312 вірянам, що для Всеукраїнської прощі є краплею в морі, але краплею вагомою. Поселенням і іншими питаннями тут займається брат Іван. Під час нашої розмови його телефон не замовкав від дзвінків. «І ось так завжди без часу на відпочинок і сон», - усміхається Іван. Під час прощі тут справжній ажіотаж – просяться на ночівлю хоча би десь на підлозі, аби лише прийняти душ і зарядити телефон. В звичайні дні людей, звісно, менше, але попит є. В будиночку можна зупинитися в будь-яку пору року, окрім зими, за символічну плату. «Терену» спальне місце обійшлося в 40 гривень за ніч. Вигідним є і розташування комплексу: від нього до духовного центру і купелі святої Анни - лише декілька хвилин ходьби. У Зарваниці є великий туристичний потенціал, тому розвиток інфраструктури - не менш важливе питання для села. Але, навіть попри зроблені перші кроки, ще чимало роботи попереду. Соломія ШАЛАЙ. Фото автора.