“Андрій був щирим, добрим, чуйним для всіх навколо. Хорошим батьком для свого сина, чоловіком для мене. Він був настільки мужнім. Тепер ми можемо тільки про нього згадувати…”, – говорить дружина полеглого захисника Світлана Стояновська. Із 37-річним воїном Андрієм Стояновським попрощалися у Тернополі 18 березня. Провести Героя в останню путь прийшли його рідні, близькі, знайомі. 

Боєць став на захист України добровольцем ще у 2014 році. Згодом повернувся додому, проте з початком повномасштабного вторгнення знову став до лав бійців. 

Брав зброю в руки і йшов, не зважаючи жодні перепони. І тепер, коли почалася повномасштабна війна, він взяв зброю і йшов вперед у бій зі своїми побратимами.  Я пишаюся своїм чоловіком, що він став на захист держави, що він мужній, сильний і хоробрий, – каже Світлана Стояновська.

Старший солдат Андрій Стояновський служив у гранатометному відділенні взводу вогневої підтримки військової частини А 4219. Загинув у жовтні 2024 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині.

До війни Андрій Стояновський працював у комунальному підприємстві “Тернопільводоканал”. Спогадами ділиться його колега Сергій Шамрай. 

Він працював попередньо в нас слюсарем-електриком. Я тоді ще диспетчером був. Ми разом з ним працювали. Він добре виконував свої обов’язки, допомагав, кому треба, нікому не відмовляв. Він веселий був, завжди любив з кимось пожартувати, – говорить він. 

Поховали Героя на Микулинецькому кладовищі. Вічна та світла пам’ять.

Фото Терену, відео: Володимир Надозірний