«Заводська ОТГ затвердила свою нову проектну межу, захопивши один із мікрорайонів Чорткова – Синяково. Виходить, що мешканці Синяково, які приєдналась до міста ще у 1978 році, раптом стали частиною Заводської громади?!», – риторично запитує на своїй сторінці у Facebook чортків’янка Вікторія Петрушевич.

Жінка пише, що земельний конфлікт триває вже більше ніж місяць. Ще на початку травня мешканці мікрорайону Синяково зустрічались із міським головою, де одностайно заявили, що хочуть залишатись жити у Чорткові. Зібрали майже чотири сотні підписів, направили листа до Заводської ОТГ – втім відповіді так і не дочекались.

«Наступного разу приїхали на сесію Заводської ОТГ, просили посприяти у розв'язанні нашого питання та затвердити нову проектну межу міста Чорткова згідно з присвоєними поштовими адресами. Ми ж не просимо чужого, нам це непотрібно! Ми хочемо, щоб наші будинки та присадибні ділянки офіційно були на території нашого міста Чорткова!

Ми ніяк не можемо зрозуміти керівництво Заводської ОТГ, яке вже не вперше має нас за дурнів та обманює! Вже декілька разів обіцяли розв'язати наше питання, а потім за закритими дверима голосували так, як вигідно їм! Сесія збирається з грубими порушеннями регламенту, обдзвонюють «потрібних» депутатів, через годину збираються і голосують за те, що їм треба! А коли ми прийшли до них на сесію, на нас ще й поліцію викликали… Ще й почали оббріхувати нас перед жителями села Угринь, розповідаючи, що ми, нібито, претендуємо на земельні паї мешканців цього села! Не ведіться на провокації та брехні, будь ласка! Нам не потрібні їхні паї!», - пише Вікторія.

Далі жінка розповідає, що Чортківська міська рада пропонувала Заводській ОТГ аж чотири варіанти вирішення конфлікту, втім у керівництва громади вже була заготовлена відповідь: «Ми вам нічого не віддамо». Відтак виходить, що з бюджету Чорткова освітлюються вулиці Синяково, ремонтуються дороги, до Заводського їздить чортківський автобус, подається чортківські вода, але податки жителі мікрорайону платять не у місто, а в громаду.

Фото зі сторінки Вікторії Петрушевич