Довічне ув’язнення: у Чернігові суд виніс вирок росіянам, які розстріляли трьох братів
Суд над російськими військовослужбовцями тривав з липня 2024 року. Вирок їм оголосили на початку лютого 2025
В Чернігівському районному суді засудили військовослужбовців РФ Костянтина Смирнова та Дениса Подгорного, які в березні 2022 незаконно утримували, катували та розстріляли братів Куліченків із села Довжик, що на Чернігівщині. Двоє чоловіків загинули, а третій, Микола, вижив. Завдяки його свідченням правоохоронцям вдалося встановити ймовірних вбивць. Судили російських військових заочно
«Мене врятувало те, що руки мені звʼязали спереду». Допит потерпілого
Росіяни окупували село Довжик, яке знаходиться в кількох десятках кілометрів від кордону з Білоруссю, в лютому 2022. До будинку, де мешкали троє братів Куліченків, російські військові прийшли 18 березня. Вони розшукували українських партизан, які підпалили колону військової техніки біля Довжика.
«Близько 5-ї вечора прийшли до нас на подвірʼя. Як нам сказали «на перевірку документів». Спершу був один військовий, якого кликали Денис. А потім вони оточили нашу хату, людей 8 було, всі в балаклавах. Озброєні гранатами, пістолетами, автоматами»,— розповів 35-річний Микола Куліченко на допиті у суді.
В будинку Куліченків росіяни побачили військовий рюкзак, що належав Євгену — брату Миколи, який був колишнім учасником бойових дій на сході України.
«Вони рюкзак винесли, зразу всі на автоматах запобіжники поперещолкували і питають: «чия сумка?». Женя зразу сказав що його, що він колишній десантник. Тоді мене і Дмитра окремо до воріт на коліна поставили. А Женю окремо по-своєму допитували. Найшли в його речах пістолет Флобера (ред. не вогнепальна зброя). Погрожували йому. Потім вони знайшли в речах медалі. Це ще дідові нагороди, а вони подумали, що то Євгена.. Потім Дімі і Жені кайданки на руки, а мені мотузками звʼязали руки, і повезли», – пригадує Микола.
Братів привезли на пилораму у сусіднє село Вишневе. Там кожного окремо допитували і катували чотири дні.
Микола не витримав знущань та зізнався у причетності до підриву колони російської техніки, хоча, як стверджував зголом на суді, не мав до цього жодного стосунку.
Після катувань та допитів на пилораму, де утримували Миколу, Євгена та Дмитра, приїхав російський військовослужбовець з позивним «Закон». За даними українського слідства це був командир військового угруповання РФ, начальник військової поліції округу полковник Костянтин Смирнов. Саме він, як стверджує прокуратура, віддав наказ одному із своїх підлеглих Денису Подгорному розстріляти трьох братів.
Потерпілий Микола Куліченко розповів, що “Закон” сказав везти його з братами «пад аткос», тобто на розстріл. Виконував наказ той самий Денис, який раніше брав участь в незаконному затриманні братів у них вдома.
Росіяни вивезли чоловіків у багажнику автомобіля у лісосмугу, поставили їх на коліна перед викопаною ямою та розстріляли.
«Я крутнув головою, тому куля пройшла щокою і вухом. То я і впав, він (росіянин) мене ногою допихнув в яму. Я згрупувався, мене врятувало те, що руки мені звʼязали спереду. А Діма на мене впав. Вони нас закидали (ред. землею) і ще два контрольні постріли зробили. Я почав задихатися. Потім зібрався з силами та відштовхнув тіло Дмитра. Я ще чув останні хрипи, не розумів кого з братів…А потім, коли все стихло, не розумів куди мені йти…»
Чоловік самотужки вибрався з засипаної ями. Спершу, каже Микола, він хотів повернутися додому, та коли дізнався що в їхній хаті знаходяться російські військові – пішов до батька.
Анатолій Куліченко, який також є потерпілим у справі, на засіданні дав свідчення, що син прийшов до нього надвечір 21 березня пораненим та розповів, що росіяни розстріляли братів.
Разом із сусідкою Анатолій Куліченко надав Миколі першу допомогу. Найбільше боявся, що росіяни прийдуть до нього додому і побачать пораненого сина.
Сусіди шукали ліки і вчились обробляти кульове поранення. Допит свідків
На судовому засіданні 31 січня допитали трьох сусідів Анатолія Куліченка. В тому числі, Тетяну Приступу, яка допомагала лікувати пораненого Миколу. Адже медиків в селі під час окупації не було.
«Я тоді перший раз бачила кульове поранення. Для мене то було дуже страшне. Я сама зразу це не зрозуміла. Я бухгалтер. Але я бачила рану, обробила її, промила, прочистила. А потім подзвонила подрузі. Вона працювала на «швидкій допомозі» у Славутичі (місто в Києвській області - ред.). Вона пояснила, що якщо довкола рани є чорні краї – це кульове поранення, опік. От цей опік я мала прибрати, бо інакше поранення ніколи не зростеться»
Крім кульового поранення Тетяна Приступа помітила на спині Миколи синці. Чоловіку було важко дихати. Вже після деокупації села чоловіка обстежили лікарі та виявили два зламаних ребра.
Сусідка намагалася не розпитувати Миколу про розстріл, адже не хотіла травмувати його ще більше:
«Моя з ним розмова була інша: «Коля, тобі боляче?», «Коля, може тебе вколоти?»»
Підстав, щоб просити суд виправдати обвинувачених, захист не знайшов. Дебати.
Прокурор Ярослав Помаз просив для обох обвинувачених найтяжче покарання – довічне ув’язнення.
Інтереси російських військовослужбовців у суді представляли адвокатки з центру з надання безоплатної правової допомоги Людмила Пирог та Ольга Кручек.
Людмила Пирог, захисниця Костянтина Смирнова, вмикалась на засідання по відеозвʼязку. На дебатах вона сказала, що покладається на думку суду та на законність зібраних доказів:
«При винесенні вироку я поділяю рішення суду».
Ольга Кручек, адвокатка Дениса Подгорного, просила суд винести законне і справедливе рішення в рамках статті “Воєнні злочини”, яку йому інкримінують її підзахисному – жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, що призвело до загибелі людей.
«Підстав для того, щоб просити суд виправдати, захист не знайшов в ході судового розгляду. Факти вчинення кримінального правопорушення не оспорюються» - пояснила Ольга Кручек.
Суд підтримав сторону обвинувачення.
Суд над російськими військовослужбовцями тривав з липня 2024 року.
3 лютого російським військовослужбовцям Костянтину Смирнову та Денису Подгорному заочно оголосили вирок - довічне увʼязнення. Вирок обвинувачені можуть оскаржити протягом 30 днів з моменту його проголошення.
