Який вигляд мали двірці Тернопільщини за Австро-Угорщини? (фото)

105966549_663180807625750_341360370688971723_n

У місць переміщення є своя магія. Чи не тому залізничні двірці, надто ж коли вони старі, особливо — австрійські, викликають теплі почуття. 

Магія двірців діє навіть на відстані. Розглядати їхні світлини не менш цікаво, ніж розглядати їх вживу. Тому, погортавши сторінки групи Austro-Hungarian Bahnhöfe/ Австро-угорські двірці залізничні у Фейсбуці, вибрала світлини тих, котрі розміщуються у Тернопільській області. А далі розпитала упорядника групи Володимира Федоріва з Івано-Франківська про особливості тих, котрі розташовані на території нашої області.

105022210_857432824782032_775804660271999172_n
105022210_857432824782032_775804660271999172_n

Співрозмовник два роки збирає світлини та інформацію про австро-угорські двірці. Поштовхом для такого дослідження стало те, що якось помітив схожі риси у будівлях деяких станцій Галичини та Східної Польщі, тієї, що входила також до Австро-Угорщини, та чесько-моравських двірців із червоної цегли та білим оздобленням фасаду. Спочатку Володимира зацікавили типові будівлі так званого рустико-стріхового типу, яких багато у Підкарпатськім воєводстві, на Франківщині та Львівщині.

Запитую Володимира Федоріва про особливі риси двірців Тернопілля.

— Тут переважав тип станцій, які наслідували чесько-моравські двірці з центральної Чехії. Яскраві приклади — будівлі станцій у Тлустому (нині — Товсте, Заліщицький район), Білій, Вигнанці, Ягільниці (всі — Чортківський), Скалі (нині — Скала-Подільська), Іване-Пустому (обидві — Борщівський), Теребовлі та Борщеві. Це двоповерхові будівлі з дахом над пероном і заскленими бічними вікнами з боку перону. Такими вони були на початку двадцятого століття. Старіший австрійський тип 1880-1890 років побудови (такі розташовані на лінії Станіслав-Гусятин) мав риси рустико-стріхових типів двірців ранішого часу, приклади — станції Копичинці, Гадинківці (обидвоє — Гусятинський район), Березовиця-Острів (Тернопільський), Гусятин, Джурин (обидвоє — Чортківський), Бучач, Чортків і Заліщики. Також такі двірці були на лінії Рогатин-Ходачків-Денисів-Купчинці-Козова- Потутори-Підвисоке, — відповідає співрозмовник. 

[caption id=«attachment_293929» align=«aligncenter» width=«1024»]

бережани
бережани

Бережани[/caption] [caption id=«attachment_293930» align=«aligncenter» width=«1024»]

білобожниця
білобожниця

Білобожниця[/caption]

Найбільш Володимиру Федоріву подобаються на Тернопіллі станції Тлусте, Біла, Копичинці, Вигнанка, Трембовля (нині — Теребовля), Чортків, Денисів, Джурин — вони не втратили автентичних рис. Пояснює:

[caption id=«attachment_293932» align=«aligncenter» width=«1024»]

скалат
скалат

Скалат[/caption] [caption id=«attachment_293933» align=«aligncenter» width=«1024»]

теребовля
теребовля

Теребовля[/caption] [caption id=«attachment_293934» align=«aligncenter» width=«1024»]

теребовля
теребовля

Теребовля[/caption] [caption id=«attachment_293935» align=«aligncenter» width=«1024»]

Чортків
Чортків

Чортків[/caption]

— У Чорткові та Вигнанці, приміром, збереглись автентичні металеві опори перону з прикрасами та завитками. Копичинецький двірець майже повністю має оригінальний вигляд. Багато будівель станцій Тернопілля, звичайно, не вціліло через війни. На їх місці тепер радянські станційні будівлі.

[caption id=«attachment_293936» align=«aligncenter» width=«1024»]

бучач
бучач

Бучач[/caption] [caption id=«attachment_293937» align=«aligncenter» width=«1024»]

вигнанка
вигнанка

Вигнанка[/caption] [caption id=«attachment_293938» align=«aligncenter» width=«1024»]

зборів
зборів

Зборів[/caption] [caption id=«attachment_293939» align=«aligncenter» width=«1024»]

копичинці
копичинці

Копичинці[/caption] [caption id=«attachment_293940» align=«aligncenter» width=«1024»]

микулинці
микулинці

Микулинці[/caption] [caption id=«attachment_293941» align=«aligncenter» width=«1024»]

озерна
озерна

Озерна[/caption] [caption id=«attachment_293942» align=«aligncenter» width=«1024»]

підгайці
підгайці

Підгайці[/caption]

Але не двірцями єдиними. Через перепади висот на території області споруджували різноманітні віадуки, мости, невеликі проїзди чи аркові шляхопроводи з каменю.

— Яскраві приклади — віадуки в Плебанівці та Кровинці (Теребовлянський район), Буцневі (Тернопільський) — вони збереглись до наших часів, автентичні у Жовнівці біля Літятина (Бережанський) Литвинові біля Підгаєць не збереглись. Цікаві й мости — два кам’яних біля Тлустого (один у селищі міського типу, інший — за ним) й триарковий біля станції Награбіє (Бережанський район). Крім того, є чимало колійових аркових тунелів проїздів або мостів для протоку річок. Приміром, у вже згадуваному Литвинові — один із найбільших і найдовших у Галичині тунель висотою чотири метри й довжиною в 35 метрів. Також цікаві тунелі у Джурині та Тлустому, — провадить мову далі співрозмовник. 

Володимир також фотографує двірці та залізничні об’єкти. Серед об’єктів особливого зацікавлення — мости й віадуки, місця перепадів висот. Відзняв чимало двірців чесько-моравського типу, який деякі дослідники називають «подільський», збудовані в останні роки дев’ятнадцятого — у перші роки двадцятого століття.

Анна Золотнюк

Фото зі сторінки Austro-Hungarian Bahnhöfe/ Австро-угорські двірці залізничні

Вибір читачів за тиждень

Відео