Власне, не тільки це. На вироби Лариси Бойчун приємно дивитись, і зручно використовувати — каже, плетені кошики просто ідеальні для покупок — екологічно чисті й служать десятиліттям. 

Я поспілкувалась із цією майстринею художнього лозоплетіння та запитала, як заготовляти лозу, як доглядати за виробами з цього матеріалу та про особливості їх створення.

— Як розпочалось ваше захоплення лозоплетінням? 

— Я творча людина — люблю експериментувати, працювати з природними матеріалами. З дитинства займалась творчістю. Захоплювалась вишивкою, в’язанням, прядінням, макраме. Тривалий час жила в Росії та працювала художницею-оформлювачкою дитячих садків. Коли в дев'яностих повернулась в Україну, з роботою було складно, пробувала себе в різному. Працювати з природними матеріалами мені подобалось завжди. Вив'язала кілька кошичків із лози. Спершу дуже мало знала про лозоплетіння, але мене це цікавило, матеріал сподобався. Це було як гра — спробувати одне плести, потім інше. 

Якось зустрілась із дідусем-білорусом, котрий плів кошики. Він показав мені, що знав — як зробити один вид кошиків із кількома видами плетення — це мені дало поштовх, аби пробувати щось нове. Тепер простіше — можна побачити щось в інтернеті, подивитись на роботи інших майстрів на фестивалях. Я ж тоді варилась у власному соку — що придумала, те й робила, а оскільки багато досвіду не було, то й придумати багато не могла. Щоправда, ще до знайомства з цим майстром уміла в’язати багато видів косичок, пробувала навчити його, але він не захотів. До речі, з ним ми дружили до кінця його днів. Інших майстрів, котрі б творили щось оригінальне з лози на Чортківщині, я не зустрічала. По тих виробам, котрі бачила, зрозуміла, що традиційно тут виготовляли кошики й обплітали бутлі.

facebook_1589284148261_6665940860189128967

Років п’ятнадцять накопичувала досвід лозоплетіння, поєднувала це заняття з роботою. Потім підприємство, де я працювала, розформували — тоді вже повністю зайнялась лозоплетінням. Пізніше думала, чому ж нас раніше не розформували, так би почала свою справу скоріше.

Лозоплетіння цікаве, хоча не можу сказати, що легке заняття. Для жіночих рук воно важке. Так, я одягаю рукавиці, коли можу, зокрема, у них готую лозу, але є маніпуляції, котрі у рукавицях просто не можливо виконати, приміром, вузли, котрі застосовую для ручок, затягнути як слід вдається тільки голими руками.

А ще лозоплетіння вимагає простору. Я живу в двокімнатній квартирі, тому зв'язати багато речей наперед я не можу — їх просто немає де складати. На свою першу виставку я позичала свої вироби. Буває, зустрічаємось з майстринями, і вони: а в мене бісер скрізь вдома, а в мене —  нитки. Кажу, дівчата, та що ваші нитки й бісер проти моїх патиків! (сміється — А.З.).

— Для своїх виробів ви заготовлюєте лозу самі

— Так. Допомагає чоловік, іноді донька. Починаю заготівлю верби вкінці серпня — на початку вересня, коли вона визріла, стає твердою, гнеться, але не ламається, триває заготівля поки не розпускаються бруньки. Є дуже багато різновидів верби, різні види використовую для конкретних потреб. Знаю, скільки та якої лози мені потрібно, хоча щороку якоїсь бракує. Потім її треба випарити — на дачі є мурована пічка та ванна, тож робимо це там. Випарювання — довготривалий процес. Відтак вербу потрібно просушити, посортувати, ошкурити — і робити це треба швидко, бо за два-три дні вона починає пліснявіти. Загалом заготівля триває близько трьох місяців — це тривалий і трудомісткий процес.

facebook_1589284083507_6665940588590648684

— Ви виготовляєте різноманітні вироби — шкатулки, скрині, вази, кошики, обплетені пляшки, хлібниці.  Що створюєте  найчастіше? 

— Кошики. Дизайн більшості я розробила сама, тому мені дуже приємно, коли від людей, котрі знаються на цьому ремеслі, чую, що вони багато бачили, але таких кошиків — ще ні. Я люблю створювати щось нове. Я постійно вчуся. Приміром, тривалий час мені не вдавався один прийом. Майстер, котрий довго працює з вербою, може так її скрутити, що ззовні лоза буде цілою, а всередині зламається — так їй можна надати будь-якої форми. Для того, щоби зробити це, потрібне відчуття  лози, її пластики, воно приходить з часом.

96865199_171595187539664_7612080167741030400_n

— Розкажіть про свої найбільш прикметні вироби

— Найбільше мені подобається в'язати вази. Вони не кожному цікаві, тому я відпускаю їх з чистим серцем. Під час карантину займалась і ними, але поки не бачу ідеалу в тому, що зробила, а я така, що поки не вийде так, як хочу, — не відступлю. Коли дивлюсь на роботи інших майстрів, то здивувати мене складно, але що я дуже ціную — це гармонію візерунка, композиції та розміру виробу. Це для мене найбільша ознака майстерності.

Якось отець Мирон чортківської церкви Успіння Пресвятої Богородиці, котрий знає, що я займаюсь лозоплетінням, попросив зробити шопку. Дуже люблю, коли мені ставлять завдання, але не обмежують у виконанні — це цікаво. Спершу шукала зразки в інтернеті, але не могла знайти. Це стало викликом. Я сама розробила шопку, найбільш складно було виготовити дах. Але потім усе склалось. Аж коли захотіли виносити її з квартири, побачили, що дах шопки на два сантиметри ширший, ніж дверний проріз. З величезними зусиллями з чоловіком виштовхали її з квартири — то був і сміх, і гріх. 

Моя найбільша робота — двометрове яйце для тієї ж церкви. В'язала його місяць — щодня по п’ять-чотири години. На нього потрібно було багато лози, а це сповільнювало процес — треба було чекати, поки висохне одна зв'язана частина, за той час вимочувала лозу для наступної.

96798273_378833976348811_2448818574962196480_n

— Які особливості догляду за виробами з лози? 

— Готові речі я завжди вкриваю лаком — так вони можуть дуже довго зберігатись, а коли ще кожні чотири-п’ять років їх заново вкривати лаком, вони прослужать дуже-дуже довго. Приміром, у мене є ваза, котрій 25 років. А годівничка, котру зробила сама, прослужила мені дванадцять років! І це не зважаючи на те, що була на вулиці, у несприятливих умовах.

Лаковані вироби не бояться води. Їх можна мити з милом, або іншим не агресивним миючим засобом — головне, потім просушити. У побуті я використовую дуже багато речей з лози — коробки, вази, хлібнички, кошики. Останні ідеально підходять для карантину — прийшла з вулиці, помила з милом, просушила — зручно, швидко й не треба кульочків, котрі засмічують навколишнє середовище.

96551118_1428871317285047_8477822820154343424_n

96734910_1038588723209088_7583418364916137984_n

Анна Золотнюк

Ілюстрації надані Ларисою Бойчун