Чому волонтерство шкодить дітям, які живуть в інтернатах? Як на сиротах будують бізнес та чи є альтернатива інтернатам, розповідаємо нижче.

Кожна дитина має право на сім'ю. Відповідно до Конвенції ООН про права дитини, дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння.

Жодна дитина не повинна постійно проживати в закладі інституційного догляду і виховання як то, наприклад, у  дитячому будинку. Відповідно до міжнародного права і Керівних принципів щодо альтернативного догляду за дітьми «Вилучення дитини з сім'ї повинно розглядатися як крайній засіб, і повинно, наскільки це можливо, бути тимчасовим і мати мінімальну тривалість. Рішення щодо вилучення повинні регулярно переглядатися, і повернення дитини під батьківське піклування після того, як будуть ліквідовані чи зникнуть первинні причини вилучення…». Крім того, згаданий документ зазначає, що використання закладів інтернатного типу повинно обмежуватися і застосовуватися лише, коли  усі попередні спроби влаштування дитини у сімейні форми зазнали фіаско. Насправді, реалії сьогодення показують, що одного разу потрапивши до інтернатного закладу діти часто проводять все своє дитинство в таких установах.

Більшість «сиріт» взагалі не є сиротами. У дитячих будинках та інших інституційних закладах у всьому світі проживає приблизно 8 мільйонів дітей. У більшості з них (не менше 80%), є один або двоє батьків. В Україні лише 8% дітей в інтернатних закладах мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Тернопільщина - один із регіонів з найнижчим рівнем сирітства. На сьогодні частка дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у загальній чисельності дитячого населення складає близько 0,54% (Україна – 0,93 %) (дані статистичного збірника «Захист дітей, які потребують особливої уваги суспільства» за 2017 рік).

Волонтерство в інтернатних закладах приносить більше шкоди, ніж користі. Волонтерство і пожертвування для закладів інституційного догляду і виховання створило прибуткову галузь, яка стимулює їх розвиток. Проте слід зазначити, що діяльність непідготовлених волонтерів може бути шкідлива для розвитку дитини із-за так званої  проблеми прихильності.  Річ у тому, що дитина, яка довгий  час перебуває в інтернатному закладах відчуває гостру нестачу уваги і любові з боку дорослих. Непідготовлений волонтер може викликати необґрунтовані очікування і прихильність з боку дитини, які різко перериваються з від'їздом волонтера і не можуть бути компенсовані персоналом інтернатних закладів. Це негативно впливає на дітей надалі, особливо на їх самооцінку і самовираження.

Люди з добрими намірами часто підживлюють влаштування дітей до інтернатів. З'являється все більше свідчень того, що, щоб залучати пожертви від часто доброзичливих туристів і донорів.

Більшість дітей, які проживають в інтернатах, можуть повернутися до своїх сімей. Процес возз'єднання дітей з їх сім'ями успішно працює в країнах, де прийнято рішення скоротити кількість дитячих будинків або повністю їх ліквідувати.

 Альтернативи інтернатним закладам існують.  Якщо дитина є сиротою, позбавленою батьківського піклування чи виховання у сім'ї суперечить інтересам дитини (наприклад,  у випадку насильства чи жорстокого поводження над дитиною)  законодавство України передбачає пріоритетність сімейних форм влаштування таких як  опіка/піклування, прийомна сім’я, ДБСТ. Нещодавно в Україні запроваджено нову форму тимчасового влаштування для дітей, якій не мають статусу дитини-сироти чи  дитини, позбавленої батьківського піклування. Мова йде про патронатне виховання. На жаль, в Тернопільській області, на сьогодні недостатньо розвинуті послуги альтернативного сімейного догляду за дітьми, а послуги патронатного виховання відсутні у загалі. Так станом на початок 2019 року у Тернопільській області діяло 112 прийомних сімей та 12 ДБСТ, у яких виховувалося 174 і 70 дітей відповідно^[1].

Без усунення головних  причин розділення дитини і сім’ї не можливо реалізувати Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей повною мірою. Розділення дитини і батьків часто пов'язане з ширшими проблемами, такими як бідність, безробіття, відсутність доступу до освітніх, медичних та соціальних послуг. Надання підтримки сім’ям через розвиток базових соціальних послуг для сімей з дітьми, які потрапили у складні життєві обставини означає усунення цих причин і сприяння зміні залежності від закладів інституційного догляду і виховання.

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Модернізація системи соціальної підтримки населення України», який реалізується Міністерством соціальної політики згідно з Угодою про позику між Україною та Світовим банком.

Упродовж 2019 – 2020 рр. консорціумом організацій у складі Oxford Policy Management Limited (Велика Британія), Міжнародної благодійної організації «Партнерство «Кожній дитині» Україна, COC Кіндердорф Інтернешнл та Українського фонду «Благополуччя дітей» будуть надаватися консультаційні послуги з розробки та впровадження Регіонального плану стосовно збільшення обсягів надання послуг з догляду на сімейній основі (реформування інтернатних закладів для дітей) у Тернопільській області.

Ситуація в Тернопільській області є мікромоделлю масштабної проблеми інституційного догляду дітей по всій Україні. В області проживають майже 200 тисяч дітей. Серед них 4,6 тисячі – це  діти з інвалідністю, а понад тисяча  – діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування. Станом на початок 2019 року в Тернопільській області діє 19 закладів інституційного догляду і виховання, в яких цілодобово перебувало 1248 дітей, з яких   90%  мають батьків, котрі не позбавлені батьківських прав.

Численні наукові дослідження щодо раннього розвитку дітей вказують на те, що перебування дітей до 3-х років в інтернатних закладах навіть відносно короткий проміжок часу може негативно вплинути на їхній розвиток та поведінку в дорослому віці.

Відповідно до Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки, основною метою реформи є зміна системи інституційного догляду та виховання дітей на систему, яка забезпечує догляд і виховання дитини в сімейному або наближеному до сімейного середовищі. Досягнення мети можливе через розвиток соціальних послуг підтримки сімей з дітьми у складних життєвих обставинах і запобігання необхідності влаштування дітей до інтернатних закладів, активізацію подальшого розвитку альтернативних сімейних  форм влаштування для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки та безпосередню трансформацію інтернатних закладів і створення на їх базі нових послуг для громади.

^[1] За даними Служби у справах дітей Тернопільської облдержадміністрації, 2019

Фото з відкритих джерел