Нещодавно у мережі відбулася прем’єра аудіовистави тернопільського молодіжного благодійного театру «Покликання» за мотивами повісті Зірки Мензатюк «Як я руйнувала імперію» — «Як ми руйнували імперію». Постановка зібрала позитивні відгуки слухачів й авторки повісті.

Про цю аудіовиставу й діяльність театру я поспілкувалась із його співзасновницею та режисеркою Вірою Грабчук.

— П’єса «Як ми руйнували імперію» про дорослішання головних героїв та держави, про шлях до незалежності та боротьбу, яка триває. Чому саме цю виставу обрали.

— «Як я руйнувала імперію» — одна з моїх улюблених книжок. Вона так дивовижно написана, читаєш, і наче сама опиняєшся у вирі подій. Напевно, так справді судилося, аби ми втілили цю історію на сцені, бо в неї великий потенціал, аби бути екранізованою. А ще, оскільки в книзі художньо описується розпад тюрми народів і омріяну незалежність, ми не могли пройти повз, бо саме про історію України розповідає більшість наших вистав.

— В описі театру вказано, що він працює над актуальними соціальними проблеми та нагадує про вічні цінності. Розкажіть детальніше, яка мета діяльності «покликання», за які постановки беретеся?

— Ми показували п’єси про Голодомор, Крути, розпад СРСР, перша наша вистава була присвячена творчості Василя Симоненка і це було сценічне оформлення одразу кількох його творів.

Мені дуже хочеться, щоби люди розуміли, що українська література та історія — не те, що вони мусили зубрити з підручників у шкільні роки. Це те, що століттями формувало нас як націю, що присутнє в генах кожного й без чого нас немає. Наші вистави — саме про це. А ще кожна наша вистава — благодійна. За два роки ми зібрали вже більше 20 000 гривень на потреби діток і молоді з інвалідністю.

— Скільки учасників у «Покликанні», який їх середній вік?

— У тернопільському «Покликанні» 12 акторів, діє осередок у Львові. Середній вік акторів — 17 років. Нас об'єднує бажання допомагати іншим, розвиватися, проводити вільний час із користю.  

received_312176570080766

— Ви згадали про львівський осередок. Як вважаєте, у тернопільського «Покликання» вже є своє обличчя, ідентичність, почерк…?

— Я б не хотіла, щоби тернопільське «Покликання» чимось вирізнялося серед інших осередків, яких, буде багато, сподіваюсь. Ми разом працюємо з єдиною метою, тому маємо бути схожими.

«Покликання» з'явилося у Тернополі, тому саме наші засади стануть взірцем для майбутніх осередків. За два роки — п’ять вистав, кожну поставили від двох до п’яти разів. Із ними побували у Бережанах і Підволочиську. Найбільшим досягненням, мабуть, є те, що записавши аудіовиставу «Як ми руйнували імперію», отримали позитивний відгук від авторки книжки, знаної дитячої письменниці Зірки Мензатюк. Нам було надзвичайно приємно, що їй сподобалась наша робота.

—  Нещодавно театр також провів благодійні онлайнвечір українського мистецтва «Україна у позачассі» та онлайнконцерт «Бути поруч». Розкажіть, які їх досягнення, який досвід отримали від їх проведення?

— Ці онлайнподії були особливими. До того ми не мали жодного досвіду у проведенні концертів онлайн. Фактично, це були вечори музики та поезії. Грати вистави онлайн ми все ж не ризикнули. Найближчим часом працюватимемо над містерією «Україна у позачассі», яка художньо висвітлить найважливіші події в історії України від Козаччини до сьогодення.

Анна Золотнюк

Фото надані Вірою Грабчук