Як майстриня з Тернопільщини створює унікальні ляльки (фото)
Чому дорослим людям подобаються ляльки? Як створити ляльку, котра буде схожа на свого власника? А чим цікаво майстрині працювати над такими ляльками? Яким способом «сконструювати» характер?
Відповіді на ці та багато інших запитань знає Людмила Сушко з Буцнева Тернопільського району. Вона майже десять років створює ляльки. Деякі з них постають з фантазії, інші — образи з літератури, але більшість робіт — портретні ляльки, зроблені на замовлення. Для своїх виробів використовує спеціальний тонкий матеріал, що властивостями нагадує гуму — йому можна надати різноманітних форм. Завдяки ньому ляльки Людмили Сушко виходять деталізованими, насичені індивідуальними деталями. Так вдається створити не просто ляльку, а певний образ. Приміром, Мавку з «Лісової пісні» Лесі Українки, героїв «Катерини» Тараса Шевченка, ляльку до Дня матері, а ще — Гетьмана, Козака, Бандуристку, Україну та багато інших.
Тож нині спілкуюся із майстринею про особливості створення ляльок.
— Доброго дня, пані Людмило. Майстрині-лялькарки видаються мені такими собі людьми-оркестрами — ви й ляльку робите, і виготовляєте одяг, і взуття, й аксесуари... Розкажіть про ті грані, котрі відкрили у собі завдяки цьому хобі.
— Я почала більше приглядатися до різних деталей, які, на перший погляд, здавались непомітними й не надто важливими. Почала більше вивчати людей — те, як на них впливає професія чи заняття, спостерігати за їхніми духовними цінностями, характером, емоціями, вподобаннями, а також за тим, як це проявляється назовні. Я вчусь щоразу дарувати лише позитив і хороший настрій людям через свої ляльки.
— Ви вже майже десять років займаєтесь виготовленням ляльок. Пригадуєте, що вас у них привабило? А чим зараз вам подобається їх створювати?
— Привабив мене, перш за все, приємний і веселий образ ляльки. А також, на перший погляд, простота у виконанні такої ляльки. Тепер подобається їх створювати, бо вони неординарні. Авторські ляльки — ексклюзив, а це вдалий сувенірний подарунок.
— Коли говорити про розвиток, то як думаєте, у чому полягає майстерність створення ляльок?
— У гармонії із культурою, творчістю, мистецтвом і собою.
— Як би ви описали основні елементи вашого стилю? Що робить ваш виріб вашим виробом?
— Важко відповісти. Я не повторюю інші роботи. Кожен автор працює по-своєму, і тому в кожного свій почерк. Думаю, що мої роботи впізнавані серед інших робіт такого плану манерою виконання та стилем. Мої ляльки зроблені за фотографіями реальних людей, або є витвором особистої уяви — в цьому і їхня особливість.
— Серед ваших робіт і портретні ляльки, й ляльки-втілення певних образів. Як би ви узагальнили — який ваш персонаж? Які типажі вам подобається втілювати?
— Скоріш за все, найбільш цікаво мені створювати такі ляльки, в яких можна побачити наше українське — культуру та красу.
— Над якими виробами вам цікавіше працювати — тими, де треба передати схожість, чи де можна бути абсолютно вільною?
— Легше працювати з тими роботами, де можна бути абсолютно вільною.
— Ви виготовляєте портретні ляльки. Що найскладнішого у роботі з ними?
— Мабуть, передати максимальну схожість, коли виконую роботу, котра має відповідати зображенню. А зв’язок між деталі лялькою та «оригіналом» допомагають передати зачіска, одяг, риси обличчя та стиль. Крім того, для мене важливо, аби моя лялька несла позитив. Я хочу роботу зробити так, щоб лялька подобалась не лише мені.
— Для кожної іграшки розробляєте особливий стиль. Пригадуєте ту, котра стала особливою?
— Якось створювала ляльки хлопця та дівчини. Мені скинули декілька їх світлин, і я зрозуміла, ця пара досить неординарна та креативна. Мені було цікаво працювати над їхніми образами, але чомусь в той час я подумала, що після цієї роботи займатись ляльками вже не буду. Все вийшло по-іншому, ця робота стала поштовхом для створення інших робіт і хорошим стартом у подальшій моїй творчості. Саме тому вона для мене особлива.
— Як народжується образ ляльки?
— Спочатку виникає ідея. Роботу розпочинаю з виготовленням голови, далі — взуття, одяг, зачіска й всі додаткові елементи. Усе це скріпляю у відповідній послідовності, а вже наприкінці розмальовую обличчя та, якщо потрібно, прикріплюю ляльку до основи, ось і все — робота готова.
— Розкажіть про одяг і взуття своїх ляльок, бо ж, думаю, над ними треба попітніти не менше, ніж над обличчям ляльок.
— Обличчя — це завершальний етап, я б назвала його найлегшим. Складно створювати багатошаровий одяг, особливо, коли є дрібна оздоба чи орнамент — послідовність що за чим робити потрібно добре продумати до дрібниць, теж стосується взуття.
— В одній з розмов ви згадали, що для виготовлення ляльок «потрібно багато вмінь та терпіння». Розкажіть про специфічні уміння, необхідні для цієї роботи.
— Специфіки у такій роботі нема. Потрібні лише бажання, терпіння, художнє бачення та уміння.
— І наостанок. Ваші ляльки — то іграшки для дорослих. Як вважаєте, чому дорослі люди тягнуться до таких рукотворів?
— Людям інколи подобається щось таке невибагливе та просте, проте водночас неординарне, а ще й зі «смаком» дитинства (усміхається — І. В.)
Інна Віконська