Унікальні предмети мистецтва з усього світу, глинярня та килимарня, відомі у всій Європі, високий розвиток культури і все це в оточенні древніх скель та рідкісних рослин. Важко повірити, що мова йде про село на Тернопільщині.

Село Вікно Гримайлівської громади відоме ще з 1464 року. Та найбільшого розквіту село сягнуло у 19 ст., коли землі належали Володиславу Федоровичу, який запровадив тут зразкове господарство, заснував «Просвіту» та школи килимарства і гончарства.

Подорожуючи світом магнат привозив цінні предмети декору, створив картинну галерею та унікальну бібліотеку. Палац Федоровича став своєрідною меккою для видатних постатей того часу. Вабив не лише палац, а й первоздана вікнянська природа: мальовничі простори, гори, рідкісні рослини і такі славетні бездонні озера.

На жаль, у 1917 році усі надбання Федоровича: картини, архіви, бібліотека та інші цінності були знищені. Російські солдати, відступаючи підпалили палац. Тоді, у пожежі ледь не загинув і власник маєтку.

На згадках та переповідках про Ренесанс села виросло не одне покоління вікнян. Натхненні історією, намагаються бодай на трішки відтворити ту колишню атмосферу.

Ганна Чимера жителька села Вікно, а усе життя працювала сільською фельшеркою, та вже будучи на пенсії 14 років тому загорілася ідеєю створення музею.

- Я працювала медичним працівником, а взагалі я великий любитель історії, мої мама і тато колись були у «Просвіті», розказували, яка тут була висока культура у Вікні, розказували мені про графів Федоровичів, про його дочку, про нього, що то були за видатні люди. І в нашому селі був такий панський палац і був музей і була картинна галерея, і зброярська палата, і велика килимарня, - розповідає засновниця музею Ганна Чимера.

Жінка розповідає, часто ходила на виклики до людей і помічала, що у багатьох збереглися старовинні речі часів Федоровича: килими, глечики, вишиття, унікальні фотографії. Мріяла, щоб такі речі були у музеї. Місцем для музею став 2-й поверх сільради. 14 років у селі збирають експонати, своїми руками створюють експозиції та майструють стенди, облаштували 5 тематичних залів

- Дуже хотілося мені відновити, хоч краплинку того, що в нас було, був великий музей історичний. Тут приїжджали багато видатних діячів. І Михайло Грушевський був, і Труш бувґ. – додає вона. - Вважаю, що історія має бути продовжена, на тому не закінчиться історія. Би хотілося, щоб молоде покоління, молоді люди допомогли в цьому.

Активно долучається і молодь до життя музею. Юна вікнянка Віта розповідає, що музей пам’яєтає з дитинства, бувала тут безліч разів, але щоразу відкриває для себе щось нове.

- Зараз надзвичайно цікаво побачити давні речі побуту селян, послухати розповіді про першу назву села, про перші поселення, а найбільше – про наших предків, про видатних вікнян, серед яких були талановиті письменники, художники, педагоги та медики. Людина, яка не знає своєї історії – не має майбутнього, - переконана дівчина.

Село Вікно славилося у Європі унікальними килимами, їх купували провідні магазини текстилю Польщі, узори розробляли австрійські художники, це в основному геометричний узор, який нагадує турецькі килими. Активну участь у культурному житті села бере й відомий історик Сергій Ткачов.

- У нас є спроба відродження килимарства в селі, починаємо ми з елементарного, це на невеличких станочках ткацьких і на бердечку, ми вчимо наших дітей робити крайки, це пояси, це елементарно. З допомогою Українського культурного фонду маємо надію відродити випуск килимів традиційних віконських узорів, - зазначає він.

У селі кажуть, що навіть найменші вікняни знають про візити відомого українського письменника Івана Франка, який побував тут 3 рази на запрошення Федоровича написати біографію його батька та впорядкувати архіви.  Згодом у сільській школі відкрили кімнату-музей ім. Івана Франка.

- Іван Франко був 3 рази у селі Вікно і дуже його надихала природа, особливо скелі наші, віконські скелі. І переповідають, що Іван Франко багато разів ходив. зокрема, на ці скелі каміння, і там до нього приходило натхнення, де він безпосередньо написав свою збірку віршів «Зівяле листя»; «Ну і на честь Івана Франка ці скелі назвали Франковими, напевно ці скелі тому й приваблюють багато туристів»; «Оскільки, він побував в нашому селі, то в школі вирішили відкрити кімнату-музей імені Івана Франка, - розповідає вчителька історії Олександра Зброжик.

Ініціативу відродження активно підтримує і селищна рада, розповідає староста Галина Томчишин, адже розуміють цінність культурної спадщини села для майбутніх поколінь.

- На сьогоднішній день дуже важливо зберегти культурну та історичну спадщину, традиції в громадах для наступних поколінь. І ми маємо зробити музей цікавим для туристів і гостей громади, показати, що дбаємо про нашу культуру. Відкриття музею у цивілізованих державах – це нормальна практика, це правило для побудови держави, - зазначає староста Старостинського округу №1 Галина Томчишин.

Минули десятки років, від палацу, не залишилося й сліду. Незмінні, хіба що, краєвиди, Бузковий гай та музейні експонати, які до сьогодні нагадують про видатного земляка – Володислава Федоровича.

Наталя Небельська

Відео: Павло Лящинський