Фермер із села Устя-Зелене на Монастирищині Ігор Мартинюк заснував незвичне ягідне господарство, де полуниці можна збирати самим, смакувати ними досхочу і задарма. Платити треба лише за ті, які везете додому, пише Сільський Господар.

Наразі у господарстві Мартинюків – більш як один гектар полуниць і майже стільки займає пізня капуста. Хоча починалося все з малини. А якщо точніше, то, як зізнається сам молодий господар, з любові до землі. Закінчивши Івано-Франківський фінансовий коледж, а згодом Львівську комерційну академію, Ігор Мартинюк мав усі шанси залишити рідне село і осісти в місті. Частково він це й зробив. Отримавши диплом, Ігор працював у сфері виробництва та монтажу металопластикових вікон і дверей у Івано-Франківську. Спочатку молодшим спеціалістом, а вже згодом відкрив у місті власний магазин-салон. Нині ним більше опікуються сестра Марія та дружина Діана. Ігор присвятив себе праці на землі. Крім того, він ще й депутат Монастириської міської ради.

Я не звик займатися однією справою, завжди люблю поєднувати кілька, – розповідає Ігор Мартинюк. – Робота в одному напрямку мене дещо втомлювала б. А так я трохи в місті, трохи в селі. Однак на полі мене, все-таки, більше. Я люблю село і рідну землю. Врешті, тут я народився і тут моє коріння. Тож поки сестра з дружиною займаються продажем вікон і дверей, ми з мамою Валентиною господарюємо на землі. У нас доволі потужний сімейний підряд, навіть восьмимісячний син Богдан вже по-своєму долучається до праці. Щоправда всі ідеї та ініціативи пропоную я, а рідні залюбки допомагають мені їх втілювати.

Коли в Ігоря кілька років тому виник задум посадити малину, він одразу отримав схвалення родичів. Спочатку культура займала невеличку ділянку, потім господарі засадили малиною півтора гектара. Однак ні перший рік, ані другий не приніс бажаного врожаю.

Може, через те, що тоді ми не мали відповідних знань та агрономічного досвіду, – пригадує Ігор. – Та й з матеріалом не повезло. Це тепер ми знаємо, що розсаду треба купляти у сертифікованих господарствах, а не з рук чи в інтернеті. Ще одна проблема, з якою стикнулися, – відсутність поблизу нас пунктів прийому. Найближчі знаходяться у Тернополі та Лосятині на Кременеччині. Це приблизно в радіусі 100-150 кілометрів. Звісно, така відстань не вигідна ні нам, ані ягодам. Тому ми прийняли рішення зав’язати з малиною. Та без роботи довго не сиділи. Мама мого товариша запропонувала посадити полуницю. Переконувала, що будемо у виграші. Полуниця – це перша ягода, тому продати її буде набагато легше. Ми підтримали цю пропозицію і посадили спочатку п’ять сотих, потім – двадцять, а нині полуниця займає у нас один гектар і двадцять сотих землі.

Вирощують Мартинюки ранні, середньоранні та пізні сорти. Плодоносять ягоди цілий місяць: з кінця травня до кінця червня. За чотири роки Ігор ретельно вивчив технологію вирощування полуниці. Хоч, як сам зізнається, цей процес нескінченний. Бо наука кожного року пропонує щось нове. Приміром, якщо раніше Мартинюки вирощували полуниці на агроволокні, то тепер – на плівці, а ручну працю замінила механізована.

Мені дуже пощастило з хорошими вчителями, – каже Ігор. – Великий багаж знань я отримую від фахівців Уманського розсадника «Ягідна колекція». Там і розсаду купую, і консультації отримую. Завжди на зв’язку я зі збаразьким фермером Борисом Карабановим. Багато корисних порад отримав під час відвідин фермерського господарства «ФайнаBerry» на Львівщині, яке зорганізував Микола Стецьків. Саме звідти я привіз послугу «Збери собі сам». Ну і звісно, вчуся на своєму досвіді і на своїх помилках.

Для тих, хто хоче започаткувати полуничну справу, фермер передусім радить виставити пріоритети. Спочатку треба визначилися зі сортами. Надати перевагу технічним або десертним.

Перші більше орієнтовані на оптову торгівлю, вони транспортабельні, але не такі солодкі та ароматні, – пояснює Ігор. – Десертні сорти у дорозі можуть бути годину-дві і ще два дні зберігатися в холодильнику. Ми вибрали саме їх. Вирішили працювати на «свіжий» ринок. Вирощуємо ягоди на «адресну доставку». У чому її перевага? Полуниця, яку ви купляєте на ринку, пройшла через мінімум дві-три пари рук. Зібрана вона була зазвичай два-три дні тому. Ми ж збираємо ягоди з першої до четвертої години дня. Потім одна година йде на дорогу. Тобто, замовники у досить короткий час отримують свіжу полуницю. Ще й у презентабельній упаковці.

Торік Ігор Мартинюк спробував запустити послугу «Збери собі сам». Для наших країв вона зовсім нова і трохи незвична. А от в Європі, США та Канаді досить популярна. Адже є люди, які ніколи не бачили, як росте полуниця. А тут ще й така нагода – зібрати її власноруч.

Зізнаюся, спочатку ми переживали, чи сподобається така ідея нашим людям. Але вже нині приємно здивований, що є дедалі більше охочих зібрати самим полуницю, – каже Ігор. – Особливо такий спосіб цікавий для дітей. Вони ж, як правило, отримують уже готові ягоди в мисці на столі. А тут є можливість побачити, як вони ростуть, та ще й самим зібрати. Дорослим, до речі, це теж до вподоби. Хоча, звісно, є й такі люди, хто каже, що на базарі куплять дешевше. Будь ласка, я не заперечую. Але спосіб «Збери собі сам» – це не про те, як купити дешевше. Це можливість купити саме те, що ти хочеш. На ринку ми купуємо ягоди всі підряд: і недостиглі, і пригнилі. У нас, крім того, що можна вибрати ягоди, які найбільше подобаються, ще й є нагода поласувати ними досхочу. Скільки саме з’їсте – ми не контролюємо. Ще один плюс у тому, що наші ягоди безпечні – про це свідчать відповідні лабораторні дослідження. Смакувати полуниці на полі можна задарма. Платити доведеться лише за ті кілограми, які везете додому. Бонусом можна отримати інформацію про сорти і консультацію стосовно їх вирощування.

Відколи стартував полуничний сезон, на поле до Мартинюків приїжджає багато охочих. В основному, це мешканці Устя-Зеленого, сусідніх сіл та Івано-Франківська. А на вихідні тут гостюють тернополяни, які приїхали провідати своїх рідних на Монастирищині. Щоб їм швидко було зорієнтуватися з напрямком руху, господарі встановили у селі банер «Фазенда Мартинюків». А на самому полі облаштували фотозону та гойдалки для дітей.

Видно, що людям подобається такий відпочинок. Цього літа плануємо збільшити ягідну площу ще на один гектар, – ділиться задумами Ігор. – Хочемо розвивати у селі екотуризм. Маю чимало цікавих ідей, які, впевнений, неодмінно сподобаються нашим гостям. Але нехай це буде для них приємним сюрпризом.

Авторка: Марія Безкоровайна

Фото з допису