Пише портрети, ікони і навіть робить татуювання. 27-річний художник з Чорткова Іван Дюк ще з дитинства захоплювався малюванням. Удосконалив свій художній талант відповідною освітою. Нині художнє мистецтво стало основною справою його життя. Про свою творчість митець розповів Терену. 

У дитинстві я малював, любив дивитися аніме, різні мультфільми. Тоді я перемальовував свого улюбленого героя — Наруто. У мене навіть залишився зошит, де я колись це зображав. Зараз вже є скетчбуки (спеціальні альбоми — ред.), а колись не було такого, були зошити в клітинку… Потім було таке, що на одному з уроків взагалі намалюв свого улюбленого на той час співака Емінема. Так все й почалося, – розповідає Іван Дюк.

Йому неодноразово радили обрати творчу спеціальність, тож після школи він вирішив вступити до Косівського училища прикладного та декоративного мистецтва.

Іван Дюк у студентські роки

В училищі тодішній директор дав Івану буклет-розгортку з переліком відділів: метал, дерево, художнє ткацтво, художня вишивка.

Я от пам'ятаю момент, що мені тоді сподобався саме ангел намальований на буклеті, поруч з яким писало: відділ художнього розпису. Я кажу до Василя Васильовича: “Я би хотів потрапити на художній розпис”. І він каже: “А ти впевнений, що зможеш?”. Я сказав, що буду старатися. І виявляється, що я зміг і так нормально зміг! Він (Василь Васильович) у мене ще потім викладав креслення і казав: “Я від тебе такого не очікував, що ти так впораєшся”, – пригадує митець.

Під час навчання Іван зміг опанувати багато різноманітних видів художнього мистецтва. Для своєї дипломної роботи він зробив вітраж у каплиці. Також юних майстрів навчали писанкарству, петриківському розпису, іконопису.

Вітраж у каплиці, який зробив Іван Дюк в якості своєї дипломної роботи

Ще під час навчання Іван Дюк почав малювати портрети. Під час літніх канікул він приїздив до бабусі, де облаштував власну невелику майстерню.

Там я поставив собі стіл, поклав колонки і “штампував” портрети. Я тоді дуже багато малював, — каже художник. 

Процес написання портрета

На той час за кошти виручені з портретів можна було оплатити комуналку, купити необхідний одяг, продукти. Загалом написати портрет досить копітка праця. 

Портрети важко писати, треба і пропорцій дотриматися, і вловити характер людини. Проте зараз є можливість це робити з допомогою сучасних технологій, наприклад проектора, тому трохи легше… Я переважно писав портрети по фото. Деколи це теж складно, бо присилали фото поганої якості, де не можна було розгледіти ліній. Бувало таке, що просили з двох різних фото зробити один малюнок. Але я дуже старався і все виходило, – говорить Іван Дюк.

Також художник іноді пише ікони. Цьому теж їх вчили в училищі. 

Загалом ікони пишуться на левкасі — це білий грунт. Спершу потрібно зробити прорис: ми в училищі  спершу малювали рисунок на папері і прикладали цей рисунок на левкас, потім малювали контури тушшю, далі німб покривали сусальним золотом, а далі затоновували кожну частинку ікони. В кінці прописували деталі, – описує процес роботи над іконою митець.

Ікона, яку написав Іван Дюк

Ікони пишуть переважно гуашшю змішаною з іншими інгредієнтами, наприклад яєчним жовтком. Проте вже після навчання автор відійшов від звичних стандартів та почав писати ікони на полотні.

Крім того, художник вирішив спробувати себе в татуюваннях. Цій справі почав вчитися за допомогою друзів та також з відео в інтернеті. Наразі це основна його робота, адже татуювання зараз особливо популярні. Ще одне творче захоплення митця — фотографія. 

Творчість — це ж свобода. Тому треба творити так, щоб людина подивилася і сказала: “Ого, вау, як гарно!” — каже Іван Дюк.

Татуювання, які робить Іван Дюк

Читайте також: “Найважче було продовжувати малювати, знаючи, що ворог знищує твою землю”: тернопільська художниця — про творчість у час війни (фото, відео)

Закарбовує краєвиди Тернопільщини у різні пори року: у Тернополі відкрили виставку молодого фотохудожника (фото, відео)

Фото з архівів Івана Дюка