Продовжуємо вивчати правильне вживання слів. Сьогодні у нас - написання часток.

Написання часток

Разом пишемо:

* словотворчі частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі слів, належних до будь-якої частини мови: абихто, анітрохи, деякий, а також частку -ся (-сь): вмився (вмивсь), одягнувся (одягнувсь), колись, кудись, якось;

* частки би (б), то, що в складі сполучників немовби, ніби, щоб, якби; немовбито, нібито; абощо, якщо і частку же (ж) у складі стверджувальних часток авжеж, аякже, атож;

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Сполучник щоб відрізняється від займенника що із часткою б тим, що на займенник що виразно падає логічний наголос. Пор.: Він сказав, щоб усі прийшли і Що б ви сказали, коли б я не приїхав?

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Сполучники якби, якщо відрізняються від спільнозвучного з ними прислівника як із часткою би та займенником що тим, що вони поєднують частини в складному реченні, а на прислівник як завжди падає логічний наголос. Пор.: Якби тут був мій товариш, я був би щасливий і Як би краще виконати це завдання! Якщо хочеш, допоможу тобі і Як що трапиться, нарікай на себе.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Сполучник абощо відрізняється від гомонімічної конструкції або що. Пор.: Ходи вже, або́що (Сл. Грінч.). Був би я десь за писаря, або́що (Кримськ.). «Не йди до корчми!» -Або що́? От і піду (Сл. Гр.)

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Слід відрізняти прислівник авжеж (= атож, звичайно) від гомонімічної сполуки а вже ж (= вже). Пор.: «Правда! Авжеж правда!» відповів він і А вже ж весна, а вже ж красна, із стріх вода капле.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Слід відрізняти прислівник аякже (= атож, авжеж) від гомонімічної питальної сполуки а я́к же? (= а яким чином?).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Слід відрізняти прислівник атож (= авжеж, ато), від гомонімічної сполуки а то ж. Пор.: «Чи ходив ти в поле?» – Ато! (Сл. Грінч.). «Хіба ж ти думаєш за його йти заміж?» – Атож (Н.-Лев.) Це не моя таємниця, а то я б сказав вам. А то ж за що? То він, а то (а то ж) я.

Через дефіс пишемо:

* словотворчі частки -бо, -но, -от, -то, -таки, коли вони виділяють значення окремого слова: іди-бо; давай-но; тільки-но; так-от, як-от; отакий-то, стільки-то, тим-то, якось-то; важкий-таки, усе-таки, дістав-таки, так-таки;

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо між цими частками та словом, до якого їх приєднують, стоїть інша частка, усі троє слів пишемо окремо: іди ж бо; тільки ж но (повідомили); скільки ж то (написано); чим би то (втішити); усе ж таки (домовилися).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Частку таки пишемо окремо від тих слів, яких вона стосується, якщо вона стоїть перед ними: Він таки забіг до друга.

* словотворчі частки будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- із займенниками і прислівниками: будь-хто, будь-який, будь-де, будь-коли; коли-будь; що-будь; хто-небудь, чий-небудь, куди-небудь; казна-кому, казна-де, хтозна-який, хтозна-коли, бозна-чий, бозна-як.

Інші частки пишемо окремо, зокрема:

* частку що, яка входить до складених сполучників, прислівників та інших часток: дарма що, затим що, тільки що, поки що, хіба що, що ж до;

* частку то в експресивних сполученнях що то за, що то, чи то, які виконують функцію підсилювальних часток;

* частку то, що має у складі речення значення вказівності або визначальності: Нащо то одній людині стільки грошей?

* частку би (б), за допомогою якої утворено форму умовного способу дієслова: зайшов би, пішла б, ходило б, співали б;

* частку же (ж), що виконує видільну роль у реченні: Він же видатний письменник; Ходи ж зі мною;

Частка не з різними частинами мови

Частку не пишемо разом:

* частку не, коли вона вжита на початку слова будь-якої частини мови як префікс, тобто якщо слово без цієї частки не вживане: негода, непорушно, неволити. Лише деякі з названих дієслів залежно від їхнього значення із часткою не пишемо окремо: не здужати (не змогти) і нездужати (хворіти), не славити (не прославляти) і неславити (ганьбити);

* частку не в складі префікса недо-, що вказує на неповний вияв дії, стану або якости: недобачити, недописати. Якщо частку не вжито для заперечення дії, вираженої дієсловом із префіксом до, то її пишемо з таким дієсловом окремо, пор.: Він недочуває і Він не дочув моїх слів;

* з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони разом означають єдине поняття: неспокій (тривога), немалий (досить великий), неабихто, а також із прийменниками (незважаючи на.., невважаючи на...) та сполучниками (немов, неначе, неначебто);

* з дієприкметником, якщо він є означенням до іменника і не має своїх пояснювальних слів: незакінчена праця, нез’ясовані питання, непрочитаний текст, неспростовані факти, незабуті імена;

* у заперечному слові немає (у розмовній мові хибно замінюють словом нема): У нього немає олівця, але: * Він не має олівця.

Частку не пишемо окремо:

* з дієсловами, з дієслівними формами на -но, -то в ролі головного члена односкладного речення та з дієприслівниками: *

* з дієприкметниками, що виконують функцію присудка: Праця не закінчена; Підлога не вимита;

* з дієприкметниками, якщо вони мають свої пояснювальні слова: не засаджена квітами площами;

* частку не зі словом, з яким вона не становить єдиного поняття, а є лише запереченням: То не глибока річка клекоче, то шумить зелений ліс; Йому бракує не вміння виконати цю роботу, а бажання;

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо між не і відповідним прикметниковим присудком за змістом речення можливе є (був, була тощо), частку не потрібно писати окремо; якщо зв’язка на цьому місці порушує зміст, частку не треба писати разом: Цей будинок не старий (не є старий); але: Цей будинок (є) нестарий (тобто відносно недавно збудований);

* з прикметником, що має пояснювальний займенник або прислівник із часткою ні, а також із прикметником, перед яким стоять слова зовсім, аж ніяк: Ні до чого не здатна людина; Нітрохи не цікава лекція; Зовсім не великі обов’язки; Аж ніяк не приємні спогади;

* частку не з підсилювальними прислівниками та незмінюваними присудковими словами, а також зі словами, що їх пишемо з дефісом: не дуже, не зовсім, не цілком, не від того, не досить, не можна, не треба; розмовляють не по-нашому;

З дефісом пишемо частку не з власними назвами: не-Європа, але із загальними назвами — разом: нелюдина, неістота, неособа.

Частка ні з різними частинами мови

Частку ні пишемо разом:

* із займенниками та прислівниками: ніхто (нікого), нічий (нічиїм), ніщо (нічого), ніякий (ніякому); ніде, нізащо, нізвідки, нізвідкіля;

* в складі частки ані-: аніскільки, анітрохи, аніяк.

Частку ні пишемо окремо:

* переважно повторювану, уживану для заперечення наявності предмета чи ознаки, зокрема в деяких стійких словосполученнях без дієслова (присудка): ні живий ні мертвий, ні кроку далі, ні на макове зерно, ні пава ні ґава, ні риба ні м’ясо, ні се ні те, ні сюди ні туди, ні так ні сяк;

* з формами непрямих відмінків займенників, якщо між ними є прийменник: ні в кого, ні в якому, ні до кого, ні з ким, ні до чого, ні за́ що і ні за що́ (з різними значеннями), ні на́ що і ні на що́ (з різними значеннями), ні на якому.

Фото з відкритих джерел