Відомий дослідник минулого Тернопільщини, історик Руслан Підставка на своїй сторінці у Facebook розповів цікаву легенду про походження назви міста Збаража.

- На пограниччі дулібів і білих хорватів, на вододілі Тирасу(Дністра) та Борисфену(Дніпра), звідки всі річки течуть на південь, в улоговині між мальовничими медоборськими горами, де від п'янкого різнотрав'я медоносів перехоплює дух - примостилось древнє місто, яке в руських літописах згодом стало іменуватися Збираж.

І хоч як не намагалися прив'язати його назву до праслов'янського «бара-болото», воно все одно тягнулося до НЕБА і СОНЦЯ. І не дивно, адже саме Сонце будило вранці до праці-життя, ласкаво пестило своїми промінчиками людські обличчя, зігрівало у холодні осінні та зимові дні. А коли воно, втомившись за цілий день, закочувалося ввечері за горизонт, то й людям давало змогу відпочити від роботи і набратися сил для наступного дня. Спостерігаючи за Сонцем люди усвідомлювали віковічний круговорот життя і природи, зміни дня і ночі, пір року, а його річний рух по небосхилу малює вісімку-безкінечність

фото01 (Copy)

І вирішили жителі того поселення назвати своє містечко, або, як колись казали, «гОрод», на честь свого небесного покровителя Сонця-Сварога. Сказано — зроблено! «Нехай ім'я буде нашому місту — СВАРОЖ-ГОРОД», - одностайно проголосили городяни.

фото02

З тих давніх-давен минули сотні років, племена об'єдналися в держави - щоб держати, держави воювали - щоб більше захопити, поклоніння одним богам змінилося - на «інших», а літописи, на вимогу часу, виправили назву на «Збираж»... Бо частіше бралися люди за мечі і ЗБИРАлися на цім місці для захисту від кочівника-загарбника, ніж за орала для обробітку годувальниці матінки-землі.

Фото03 (Copy)

Як казали колись древні римляни: «Si vis pacem, para bellum (лат. «як хочете миру, то готуйтеся до війни»). І збаражани-хлібороби змушені були стати збаражанами-воїнами. Скільки ж їх склали свої голови в січах і битвах з ненаситними і ласими до чужої землі зайдами-степовиками... і не злічити! Хто тільки не зазіхав на родючу і благодатну слов'янську землю: і хазари з печенігами, і половці з ординцями, і Батиї з Гераями, і Шишмани з Верланами, і «брати»- сусіди ближні і дальні»...По-різному бувало і по-всякому складалося ...і лише окремі люди пам'ятали і пошепки передавали від покоління до покоління давню легенду БОЖОГО імені свойого міста, - пише Руслан Підставка.

Нагадаємо, що вісімка - символ безкінечності! А 48 фото сонця, виконані протягом року, один раз на тиждень, з одного і того ж місця, в один і той же час. Нижня точка - зимове сонцестояння, верхня - літнє.

Фото з допису