«Я беру кейс і веду людину до вирішення питання», — каже провідна фахівчиня із супроводу ветеранів та ветеранок Оксана Коноваленко з Підгаєцької громади на Тернопільщині. Історію жінки розповіли у групі комунікацій Тернопільського ОТЦК та СП.

До повномасштабного вторгнення Оксана жила у Запорізькій області та очолювала районне управління Держпродспоживслужби у Мелітопольському районі. Після окупації їй разом із дитиною довелося виїжджати фактично в нікуди — лише з одним рюкзаком і документами. Дорогою їхнє авто потрапило під обстріл.

Після переїзду на Тернопільщину Оксана почала активно волонтерити, допомагати переселенцям і родинам військових, згуртувала навколо себе внутрішньо переміщених осіб, а згодом стала однією з перших фахівчинь із супроводу в області.

Сьогодні вона працює у Центрі надання соціальних послуг та координує «Ветеранський простір» у громаді.

Фахівчиня виконує обов’язки директорки Центру надання соціальних послуг, водночас формує команду фахівців із супроводу, навчає колег і долучається до розробки системи супроводу в Україні.

Щодня — десятки звернень: оформлення виплат, пошук реабілітації, допомога родинам загиблих і безвісти зниклих, консультації щодо житла, працевлаштування чи державних програм підтримки.

У роботі фахівця із супроводу важливі не лише знання процедур, а й постійна взаємодія з іншими людьми та організаціями. У Підгаєцькій громаді до підтримки ветеранів долучені місцева влада, соціальні служби, юристи, волонтери, психологи та громадські організації. Саме завдяки такій співпраці у громаді вдалося створити ветеранський простір, організувати підтримку для родин військових, налагодити юридичний та психологічний супровід.

Я ніколи не сиджу й не чекаю, що люди самі прийдуть. Треба йти до них, знайомитися, говорити, пояснювати — каже Оксана.

Сьогодні в Україні вже працюють понад 2500 фахівців із супроводу ветеранів та ветеранок.

Ця робота складна та емоційна, але саме так у громадах сьогодні і вибудовується підтримка ветеранів та їхніх родин — через присутність, довіру і постійне «я поруч». І, здається, найточніше цю історію описує власна фраза Оксани - «Хочеться зробити ще більше», – йдеться в дописі.

Фото Мінветеранів