На жаль, ми дуже часто не доводимо революцію до кінця. От вся Україна раптом дізналась, що є такий депутат Барна. "Что тєпєрь о нас подумают в мірє?" - заволала інтелігенція та медіа-спільнота. Щоправда, можна заспокоїтись - в Парижі ніхто не вийшов з плакатом je suis Yatsenyuk.

Власне, виявилось, що депутат Барна вже давно займається політикою в Україні. Приймав участь у студентських голодуваннях в 90-му році в Києві.

Постійно судився з діючою владою за права мешканців свого Чортківського району. Був на акції "Україна без Кучми", був на Майдані, після якого пішов добровольцем в АТО.

Людина дуже не проста. Викладав в школі точні науки, діти пішли його шляхом. Типова інженерна родина - це тобі не типовий український політик з купою дипломів ківаловських вишів та жінками-мільйонерами.

І ось він намагався відтягнути від трибуни Яценюка. Вам подобається, як працює уряд? Ось йому теж це не подобається, а кращого методу він поки не придумав. Сталося як сталося - може до влади дійде, що треба скоріше робити реформи і менше балакати.

А взагалі, дуже жаль, що тоді, в 90-91-му році, до влади не прийшло покоління студентів-мрійників з Революції на граніті.

Замість 25 років розвитку ми отримали 25 років саботажу з боку колишніх комуністів та комсомольців. Зараз історія може повторитись і при владі можуть залишитись ті самі обличчя. Нам з вами обирати - будуть наступні 25 років роками розквиту та побудови країни, чи роками імітації реформ та саботажу зі сторони старої влади.

Anton Pavlushko, uainfo.org