Спершу я думала якнайшвидше дістатись роботи, а потім вирішила розгледітись.

Навіть у дощ, коли, здається, все безнадійно сіро та сиро, є чому потішитись. Подивитись на краплі дощу, що заплутались у «вусиках» винограду, насолодитись соковитою зеленню перших листків, розглянути квіти, що гаразд ще не розпустились, торкнутись крапель на пелюстках.

Маленькі радощі перекривають сірість і вони завжди поруч.

Анна Золотнюк