Капелан у 92-ій окремій механізованій бригаді протягом 2015-2016 років, волонтер, який допомагав українським військовим від початку АТО о. Тарас Махніцький сьогодні кандидат у депутати Тернопільської обласної ради від політичної сили «За майбутнє». Він ще з дитинства відчув покликання до духовного служіння. Хоча й не відмовився від заняття агрономією, яку вивчав перед вступом до семінарії.

Сім фактів про отця Тарасія Махніцького публікує група «Тернопільщина За майбутнє»:

1. Народився у селі Теклівка на Підволочищині. Після закінчення Магдалівської ЗОШ навчався у Бучацькому радгосп-технікумі за спеціальністю «агрономія». Деякий час працював агрономом у рідному районі.

2. З дитинства відчував покликання до духовного служіння, був практикуючим християнином. У 1984-ому залишив агрономію і вступив до Одеської духовної семінарії.

– Свою країну я вже збудував! У 1991-ому ми заклали камінь під спорудження Собору єднання християн Сходу і Заходу в Підволочиську, в 2008-ому освятили його. Колись наші краяни були розділені по Збручі, ми звели символічний храм задля нашої духовної єдності. Маємо задум також побудувати на Підволочищині монастир для душпастирів, які в літньому віці залишаються без притулку і опіки, – розповідає священик.

3.

– Від агрономії я не відмовився, вона залишилася зі мною по житті: маю вдома теплицю – вирощую огірки, помідори, полуницю, – каже о. Тарасій. – Праця біля землі –благородна, дає щедрі плоди. Допомагає мені поратись по господарці й на городі дружина.

4. Захоплюється пасічництвом, має вулики з бджолиними сім’ями, будиночок для апітерапії. Продукти бджільництва присутні у щоденному раціоні священника і його рідних.

– Мед на сніданок, на обід і на вечерю, – усміхається отець. – Наливаю в тарілку меду і ласуємо!

– Хто, як не я?! – повинен казати собі кожен українець. Вірю, що Україна буде процвітати! На жаль, поки що наше майбутнє, ніби горизонт: чим ближче ми до нього, тим воно швидше віддаляється. Прагнемо реального майбутнього. Насправді ми живемо в щасливий час – можемо вільно висловлюватися, відстоювати нашу країну, дбати за суспільство. Люди, звісно, часто незадоволені, і це не дивно, адже кожен із нас несе в собі частинку небесного, а матеріальне не може задовольнити духовні потреби. Наше серце неспокійне, допоки не з’єднається з Богом. Чи треба добиватися кращого життя? Безумовно! У Євангелії чітко сказано, що потрібно залишатися в тому стані, в якому ми є, але, якщо є шанс скористатися кращим, варто скористатися. Потрібно ставити ціль і йти до неї!

6. Упродовж 2015-2016-их років був капеланом у 92-ій окремій механізованій бригаді на війні на Донбасі – у Старому Айдарі, Лобачеве. Від початку війни допомагав українським військовим як волонтер. Разом із мешканцями Підволочищини возили на фронт продукти, одяг, медикаменти.

– Моє покликання – бути на передовій, духовно підтримувати наших захисників. Земна церква воює проти гріха, неправди, а небесна церква торжествує, – зазначає капелан.

7. З дружиною Марією у шлюбі 36 років. Виховали доньку Ольгу і сина Андрія, прийняли за рідних невістку Оксану і зятя Андрія, мають двох онуків: 8-річну Софійку і 5-річну Анастасію. У вільний час отець Тарасій любить читати, ділиться книгами з іншими.

Фото з відкритих джерел