Про ключові аспекти медичної реформи днями тернополянам розповідав член Громадської ради при МОЗ України, експерт Реанімаційного пакету реформ Євгеній Гончар під час семінару «Роль громади в медичній реформі». Присутні лікарі та громадські активісти дізналися основні ідеї, шляхи реалізації, міфи та правду про втілення і реалізацію медичної реформи на місцях.

До вашої уваги основні питання, які цікавили учасників семінару, та відповіді на них лектора.

1. Що таке державний гарантований пакет медичних послуг?

Це сукупність послуг, які поширюються на всіх громадян та надаються безкоштовно. Оплату гарантованого пакету послуг здійснюватиме Національна служба здоров’я України. Послуги, які не входять у пакет, оплачуються з інших джерел – це або власні кошти пацієнтів, або кошти страхових компаній, підприємств, тощо. Цього року пакет медичних послуг розрахований лише на первинну ланку медичної допомоги. Перелік послуг, що входять до державного гарантованого пакета і оплачуються з державного бюджету, а також структура та рівень тарифів на відповідні послуги затверджуватимуть щороку Кабінетом Міністрів України.

Загалом державний гарантований пакет медичної допомоги включатиме:

- первинну медичну допомогу;

- екстрену медичну допомогу (у тому числі у стаціонарі);

- основні види амбулаторних послуг за направленням лікаря загальної практики (сімейного лікаря);

- основні види стаціонарної медичної допомоги за направленням лікаря сімейного лікаря чи лікаря-спеціаліста, включаючи лікарські засоби для стаціонарної та екстреної медичної допомоги, вартість яких відшкодовується через встановлений державою механізм оплати відповідних видів медичної допомоги;

- амбулаторні рецептурні лікарські засоби, які внесені до Національного переліку основних лікарських засобів та вартість яких відшкодовується через механізм реімбурсації.

Рисунок2

2. Які зміни відбулися в порядку обрання головних лікарів?

Раніше головні лікарі призначалися. Зараз запроваджено конкурсну процедуру обрання керівників усіх медичних закладів державної та комунальної форми власності. Винятки стосуються наукових центрів та малих закладів первинної медичної допомоги у сільській місцевості.

Процедура передбачає відкрите засідання конкурсної комісії з відеозйомкою. У комісію входять три представники від органу управління (Департамент охорони здоров’я), три представники від закладу охорони здоров’я і три представники від громадськості (це зазвичай представники Громадської ради при органі управління). Інформація про роботу комісії має бути загальнодоступною для всіх громадян. Претендент на посаду представляє комісії свою конкурсну пропозицію.

Дуже важливою є присутність ЗМІ на таких комісіях. Оголошення про конкурс на заміщення керівника медзакладу має розміщувати орган управління (тобто Департамент охорони здоров’я) на своєму сайті. Але часто Департамент не виконує цієї вимоги, тому отримати цю інформацію можна лише через інформаційні запити.

3. Яка різниця між сімейним лікарем і дільничним? Чи не відбувається ототожнення цих посад?

Основна різниця в тому, що дільничний працює із дорослими, а сімейний лікар обслуговує, як дітей, так і дорослих, його компетенція значно ширша (профілактика та вчасне виявлення захворювання).

Сімейний лікар сам встановлює діагноз. І лише при потребі направляє пацієнта до вузькопрофільного спеціаліста. Це значно економить час та ресурси. Також сімейний лікар здійснює супровід свого пацієнта, спостерігає за подальшим лікуванням.

Публікація представлена Коаліцією ГО «Тернопільський центр реформ» в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні.