Безліч  історій  щодо  стягнення заборгованості згідно кредитних договорів закінчуються для клієнтів банків повною втратою моральних сил та матеріальних  активів. Хтось  втрачає  усі заощадження, хтось  - нерухоме майно, а хтось - ще і здоров’я.  Однак,  у задоволенні  позовних вимог фінансової установи про стягнення коштів згідно кредитного  договору клієнта одного з центрів БПД (безоплатна правова допомога) на Тернопільщині все таки відмовили.

У 2011 року громадянин В. уклав кредитний договір з  Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк» на суму 11150,00 грн. зі сплатою 29,98 % процентів річних з погашенням кредиту у терміни, передбачені встановленим кредитним договором, графіком щомісячних платежів. У зв’язку з складними життєвими обставинами  у  пана В. виникла заборгованість. Так, як у 2014 році  проходив службу у добровольчому батальйоні та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, тоді ж отримав поранення та проходив довготривале лікування.  У тому ж 2014 році рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області ухвалено заочне рішення та стягнуто з громадянина В. борг за  цим  кредитним договором.  

У  2021 році правонаступник  банку  пред’являє для виконання  у виконавчу службу дане рішення, і лише після цього  клієнт дізнається  про  таке рішення. Наступним етапом у цій історії  став  перегляд з ініціативи  пана В. даного заочного рішення щодо стягнення заборгованості.

Порадившись з адвокаткою Іриною Сідоровою, яку призначив Кременецький місцевий центр з надання БВПД,  вирішили підготувати  відзив  на позовну заяву про стягнення заборгованості згідно кредитного договору.   

Рішенням суду   в задоволенні  позовних вимог  фінансової  установи про стягнення коштів   згідно кредитного  договору відмовлено. 

Коментує адвокат Ірина Сідорова: 

- У статті 81 Цивільного процесуально кодексу України зазначається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У  даному ж випадку фінансова установа  в обґрунтування своїх вимог подала лише розрахунок заборгованості, де зазначено лише суми заборгованостей, а саме прострочений борг, прострочені проценти, строкові проценти, нарахована плата за обслуговування кредиту, пеня, віндикаційні витрати. Але з даного  розрахунку заборгованості не можливо  було встановити дійсний розмір заборгованості відповідача, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо.

Доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації. Адже лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Інформацію надано Кременецьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги

Фото з відкритих джерел