Кременецький волонтер визволив з полону сепаратистів 24 бійців

«Коли бачиш очі звільнених з полону, розумієш, що все було недаремно».

У мирному житті Іван був досить успішним підприємцем та з початком кремлівської агресії власну справу змістив на другий план і присвятив себе волонтерству. Під час революції Гідності він був у перших рядах самооборони Кременця, в «Автомайдані», тепер - активний учасник волонтерського руху.

Не може він стояти осторонь тих проблем, які в Україну принесла війна. Така вже його вдача.

- Байдужість, - каже Іван Селедець, цитуючи класика, - це параліч душі. - Допоки політики домовляються, ми діємо: вивозили мирних мешканців із зони бойових дій під Дебальцевим, звільняли полонених військових, привозили на передову одяг, взуття, харчі,  медикаменти. Ворог не сподівався, що зустріне такий відчайдушний опір і настільки потужну підтримку українських вояків з боку мирних громадян, для яких ця війна стала вітчизняною. Таких як я, сотні, тисячі... Волонтерський рух став в Україні справжнім проявом патріотизму, любові до своїх близьких та землі, на якій живемо...                    

Іван надто скромний в оцінці своїх волонтерських справ, а тим часом на його рахунку 24 особи, яких він визволив із ворожого полону, майже півтори сотні евакуйованих, у тому числі дітей та літніх людей із Чернухіно під Дебальцевим, сотні загиблих з різних областей України, яких довелось забирати з окупованої території.

- Кожна поїздка за лінію фронту - це серйозний ризик, - розповідає кременецький волонтер, - та коли ти бачиш очі звільнених з полону, розумієш, що все було недаремно. - Ми, українські волонтери, нехтуючи власним життям, даруємо його іншим, тим, хто подумки втратив надію і попрощався з білим світом. Багатьом із них сьогодні необхідна психологічна допомога, реабілітація у нормальному житті. Це можуть зробити як фахові спеціалісти, так і звичайні небайдужі люди. Інколи для колишніх воїнів достатньо звичайного людського співчуття, доброго слова.

Скільки ще таких солдатів залишилось у полоні, скільки пропало безвісти, скільки загинуло? Цього достеменно не знає ніхто, але за інформацією, якою ми володіємо, їх значно більше, ніж у офіційних зведеннях. Тому попереду в нас ще багато роботи, допоки не залишиться жодного заручника... На жаль, поки що процес обміну полоненими призупинився, тому ми сподіваємось на нові переговорні досягнення...

Очікують цього й матері, які безсонними ночами виглядають своїх синів, вірять у їхнє повернення додому. Наближають цей день і наші волонтери, кожен з яких уже зробив і продовжує робити свій неоціненний внесок у нашу спільну перемогу.

Віктор ХМІЛЕЦЬКИЙ. 

Вибір читачів за тиждень

Відео