Талановитий письменник із Тернопільщини продовжує творити свої вірші, які виринають із глибини серця.

Багато в житті було пережито паном Володимиром, і тільки папір знає, як йому вдавалося долати всі життєві труднощі, адже, він все викладає у віршах: свій біль, свою радість, своє щастя, свої переживання.

Пропонуємо вашій увазі два вірші письменника Володимира Гурана.

Кохана

Ти моя квітка, волошка кохана,

Ти моя битва в душі нездоланна,

Ти мій листок, що тріпоче на гілці,

Ти моя пісня, що луна на сопілці.

Ти крик душі, що у полі лунає,

Ти нічна зірка, що в небі сіяє.

Ти мій, у темному лісі дзвіночок,

Ти мій, чистий, природній струмочок.

Ти тихе море, що ніжно лоскоче,

Ти теплий вітер, що тихенько шепоче,

Ти жайворонок в небі, що ранком співає,

Ти ясне сонце, що мене зігріває.

Ти серце моє, заради кого палаю,

Ти гірська річка в яку поринаю,

Ти та любов, на яку я чекаю.

Я лікую душу словом

Ви в житті чи злі, чи добрі,

Чи ви повні, чи марні,

Ви читайте мої вірші,

Не для когось, для душі.

Бо життя - це річ набута,

Поки в побуті - живі,

А душа - вона безсмертна,

В неї ангели такі.

І як тіло в вас страждає

Це лиш біль, лиш мука та,

Та його охороняє

У вас ангельська душа.

І, як тіло заболіло:

Перейде, переболить.

Лиш душа щоб не хворіла,

Вона гірше ще болить.

І пустіть сльозу ви з ока,

Це така солона мить,

Ти коли всім серцем любиш,

Вона вічно буде жить.

Хай течуть солоні сльози

Від любові у душі,

А вона щоб не страждала,

Ви пишіть свої вірші.

Будуть вони у вас гарні,

Будуть вони не такі,

Бо тепер вони виходять,

Вже із вашої душі.