Лариса Бойчук робить велетенські декоративні писанки з лози. Роботи майстрині вражають: найбільші з них мають розмір до 2 метрів заввишки.

Про це пише Чортків.Сity.

Найбільшу мою писанку заввишки два метри щороку виставляють на Великдень в церкві Успення Пресвятої Богородиці в Чорткові, – розповіла пані Лариса. – А найменша – заввишки 20 сантиметрів, на ній я розробляла принцип розрахунку плетення.

Жінка вважає, що писанки з лози – це декоративні символи свята, тому їх в основному замовляють для храмів. Проте можуть вони слугувати окрасою не лише сакральних, а й суспільних місць.

Першою з такого циклу було писанка заввишки 1,7 метра, – деталізує майстриня. – Її настоятель храму Успення Пресвятої Богородиці отець Мирон Карач віддав чи то в Угринь, чи в Росохач, – додає. – А вже другу, двометрову, про яку я згадувала, залишив у себе на парафії.

Цікавлюся долею ось цих писанок, що на світлині. Виявляється, дві з них поїхали на Львівщину, одна – до собору святого рівноапостольного князя Володимира Великого у Чорткові. Ще одна прикрашає тутешній ярмарок майстрів.

Мистецтвом лозоплетіння Лариса Бойчун вправно займається вже понад чверть століття. Натепер вона – єдина представниця такого ремесла в Чорткові та околицях. Навіть сам перелік створених нею предметів просто вражає. З великодніх атрибутів це, крім писанок, ще, звісно, й великодні кошики – як і кошики та кошички взагалі. Різноманітні вази, абажури для люстр та настільних світильників, панно – як елементи інтер’єру, котячі «будиночки», а ще – навіть черевики та дитячі колиски!

Кожен з мистецьких виробів пані Лариси сам по собі надзвичайно трудомісткий і процес виготовлення від зачину до завершення вимагає багато часу та зусиль. Звичайно ж, це втомлює. Проте спрага творчості, якою, здається, наскрізь просякнуті душа, серце та руки цієї невгамовної жінки, долає все. І стимулює до нових взірців її багатої уяви, зачудованого бачення навколишнього світу. Чи не так?

Фото зі сторінки Лариси Бойчун у фейсбуці