Вже третій рік долучається до допомоги військовим тернопільська журналістка Іванна Гошій. Вона їздить на передову як волонтерка, а також пише репортажі з передової, публікує фото захисників та їх історії у соцмережах. За її спиною десятки поїздок на фронт, закриті потреби від захисників та сотні написаних матеріалів і відзнятих світлин. Що допомагає триматися та додає сил у її роботі, Іванна Гошій нещодавно розповіла під час благодійного заходу “Історії Героїв, які серед нас”.  

На жаль, чимало наших захисників гинуть, однак багато й досі продовжують боронити країну, тому  хотіла записати їхні історії, адже ми повинні знати своїх Героїв. Розмовляти із бійцями по мобільному дуже складно, адже є проблеми зі зв’язком, тому вирішила – потрібно їхати до них.  Почала шукати способи як це зробити та долучилась до волонтерів, які їздять до захисників. І так почався мій волонтерський шлях, – каже волонтерка і журналістка. 

Про свою волонтерську та журналістську роботу Іванна Гошій розповіла під час заходу “Історії Героїв, які серед нас” 

Надихають зустрічі з воїнами

Іванна Гошій розповідає, спершу їхати на фронт було страшно, однак її мотивували та надихали історії  захисників, які попри постійну небезпеку та втому виборюють нашу Перемогу.

Ми повинні показати майбутньому поколінню, що проходять наші воїни та як борються за нашу незалежність. Серед героїв моїх публікацій – і хлопці, які повернулися з-за кордону та пішли на фронт, і троє братів, які разом зібрались та стали на захист країни. Історія кожного дуже важлива, –  розповідає Іванна Гошій.

 

Журналістка пригадує історію одного з воїнів, яка для неї особлива. Його батько також волонтерить, відтак коли воїн, під час боїв зник безвісти, разом з його рідними хвилювалася за нього. 

Він був дуже близьким для мене, тому його зникнення я сприймала важко. Рідні всюди телефонували, вірили, що з ним усе добре, однак очікування – це непросто. Ми їздили туди до нього на позиції, розпитували побратимів, але ніхто нічого не знав і казали, що можливо, його забрали у полон. Однак через тиждень ми поїхали на Харківщину, возили туди допомогу, і спілкувались із нашими захисниками. І вже там нам розповіли, що він прийшов до них. І це справді було диво, що він вижив і повернувся. Адже тиждень був у полоні росіян, зазнав знущань, однак на щастя, йому вдалося втекти, – ділиться спогадами волонтерка. 

Надихають Іванну Гошій історії захисників

Наша підтримка дуже важлива

Якщо порівнювати емоційний стан захисників у 2022 році і тепер, то зараз вони падають духом, їм стає дедалі важче, помітила журналістка. А відтак наша підтримка та допомога є дуже важливою.

Я спілкуюсь з багатьма воїнами і бачу як їм там важко. Тому я переконана, що нам як ніколи зараз потрібно не ставати байдужими до цієї війни, підтримувати бійців, допомогти кожен на своєму місці, щоб потім наші діти жили у вільній країні і нам не було соромно за свої дії. Коли вам стає важко, пригадайте втомлені очі Героїв, – додає журналістка.

Іванна Гошій продовжує разом з волонтерами возити допомогу на передову та писати історії наших Героїв, адже кожному із них є про що розказати. Вона каже: мужність та духовна сила бійців надихає та додає сил працювати далі. 

До слова, чоловік Іванни Гошій Андрій захищає Україну на передовій. Його підрозділ виконує бойові завдання на "гарячому” покровському напрямку. Зараз підрозділ потребує засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ). Воїни будуть вдячні за донати усім небайдужим. 

Фото авторки та з фейсбук-сторінки Іванни Гошій