Мініатюрні прикраси з вишивкою від тернопільської майстрині (фото)
Медальйони, сережки, брошки, невидимки, дзеркальця й тримачі для сумок стають неповторними, коли тернопільська майстриня Юлія Забитівська оздоблює їх вишивкою. Іноді розмір вишитого зображення не перевищує сантиметра. Але й на такій маленькій площі розквітають привабливі візерунки. Тож поспілкувалася з Юлією про тонкощі справи.
— Як почалося захоплення рукоділлям?
— З дитинства люблю робити щось маленьке – шила лялькам одяг, оздоблювала його. Коли у мене з’явилася Барбі, всі думали, що я сиджу і граюся нею, а я шила їй вбрання. Взуття навіть ляльці в’язала, якось з дротику сплела їй кошик на паску, вишила рушничок. Мене особливо ніхто й не вчив рукоділлю. Але одна бабуся добре в’язала, інша – шила. Пригадую, мені треба було фіранку для лялькової кімнати. Звернулася до бабусі, і вона зробила її з клаптика звичайної тканини. Для мене це було дуже несподівано, адже виявилося: щось красиве можна створити з простого шматочка тканини. І нині рукоділля мені найбільше подобається тим, що зі звичних речей виходить щось незвичайне. Ось є купа різнокольорових ниток, клаптик тканини — і за кілька годин з цього створиться краса. А те, що мої вироби подобаються іншим, заряджає енергією та надихає.
— А як ви прийшли до вишивки?
— Я в’язала, займалася бісероплетінням, сухим валянням, виготовляла прикраси з полімерної глини, використовувала для оздоб сухоцвіття, вкрите епоксидною смолою, – мені цікаво пробувати щось нове. Колись я не дуже любила вишивку, бо тоді вміла вишивати лише «хрестиком», і вважала, що це нудно, бо ж треба тільки відтворити придуману кимсь схему, а самій придумати не виходило. Якось, то було роки чотири тому, гортала стрічку «В контакті» та побачила запонки, прикрашені вишитими червоними сердечками. Подумала: хтось таке гарне придумав. Потім прочитала текст до фото, де було написано, що шукають майстра, який може зробити таке. Я відписала, що можу. Тоді мені замовили запонки, сережки, перстень та невидимки. Це були мої перші прикраси з вишивками. Мені вони сподобалися - ніби й прості, але й цікаві. Так мене затягнуло (сміється – А. З.). Потім знайшла багато схем маленьких вишивок – досить складно з десяти «хрестиків» (а саме стільки в середньому мають картинки, які я вишивала) зробити «прочитуване» зображення.
Згодом вирішила не обмежуватися розміром, почала пробувати різні техніки. Однією з улюблених став французький вузлик. У цій техніці можна робити маленькі стібки, а зображення виходять об’ємними та з цікавою фактурою. Мій перший букетик у цій техніці був заввишки півтора сантиметри. Також мені подобається вишивати гладдю – це дуже схоже на малювання голкою. Взагалі вишивкою можна оздобити будь-що: одяг, взуття, сумочки, інтер’єр… Проте в моїх прикрасах вишивка є не оздобленням, а основним елементом, красу якого доповнює цікава оправа.
— Чи зауважили, яким був найменший стібок?
— Стібки не міряла (сміється – А.З.). Найменша вставка — десять на чотирнадцять міліметрів, її вишила на шовковій тканині. Для менших зображень уже треба використовувати лупу, мабуть. Мені інколи й голка загруба — хочу вишити щось дуже дрібненьке, а вона не дає.
— Мабуть, полотно для мініатюрної вишивки має бути специфічне?
— Використовую тканину зі щільним переплетення, інакше нитки розходяться і стібочки просто «провалюються». Тому найкраще підходить старовинне домоткане льняне полотно, адже воно дуже щільне. Також зручно вишивати на високоякісному шовкові. Якось була ідея використати для оздоби елементи старої вишивки, гадаю, це був б гарний спосіб її зберегти.
— Створення малюнку це запланований процес чи імпровізація?
— Переважно роблю умовний ескіз, а потім беру голку з ниткою, яка мені подобається, і починаю вишивати. Так у процесі придумується малюнок. Часто вишиваю квіти. Вони досить універсальні, а крім того не зобов’язують до конкретної форми.
— Що нового пробуєте?
— Набридає вишивати однакове, тому часто експериментую з кольорами й техніками. Тепер перейшла на рельєфну вишивку — це суміш художньої гладі, рококо, бразильської вишивки.
Анна ЗОЛОТНЮК
Фото надані Юлією Забитівською
