Цієї осені минає 175 років з часу подорожі Тарас Шевченка Тернопільським краєм.

Як розповідає завідувачка сектору відділу стародавньої історії Вікторія Безбах, розпочалася мандрівка Тараса Шевченка з розпорядження за 21 вересня 1846 року, коли київський, подільський і волинський генерал-губернатор Д.Бібіков доручив їхати в Почаївську Лавру і там змалювати загальний зовнішній вигляд Лаври, інтер’єр храму і вид на околиці з тераси.

- Дорогою до Почаєва поет зупинився у Вишнівці – родовому маєтку українських князів Вишневецьких. Там цікавився архітектурними пам’ятками старовинного замку, зробив їхні замальовки, малював види міста, оглянув замкову бібліотеку, яка на той час нараховувала біля 15 тисяч томів, а також чималу кількість рукописів, - каже Вікторія Безбах.

Не могли не привернути увагу Т. Шевченка й інші німі свідки історії – дерев’яна церква Архангела Михаїла, зведена у 1726 році, та споруджений у 1640 році монастир оо. Кармелітів. Церкву можна оглянути й нині, а від монастиря залишилися тільки келії.

Також він спілкувався з місцевими жителями, які розповідали про життя кріпаків у панських маєтках. Один із них розповів Тарасові Григоровичу про сумнозвісну «гру в шахи» людьми, він не приховував обурення і гніву. Пан звелів викласти з каменю велетенську шахову дошку, а роль фігур виконували кріпаки. Той із панів, хто вигравав «фігуру», забирав її собі у власність. Після таких партій не одна мати, не один батько, сестра, наречена оплакували долю таких «фігур».

- З Вишнівця Шевченко продовжив свій шлях у Почаїв. Саме тут Тарас Шевченко записав народні пісні «Гиля-гиля, селезень», «Ой пила, вихилила», «Ой у саду, саду». Про перебування у Почаївській Лаврі у містечку залишилося найбільше відомостей. Тут Тарас Григорович виконав чотири малюнки аквареллю, які зберігаються у Київському музеї Шевченка:

«Почаївська Лавра зі сходу»,

«Почаївська Лавра з півдня»,

«Внутрішній вигляд Успенського собору»,

«Вид на околицю з тераси Почаївської Лаври».

Поет не лише малював. Його часто бачили серед простого народу, він залюбки слухав розповіді, записував легенди, пісні.

Дорогою на Берестечко Т. Г. Шевченко відвідав Кременець. Поет чимало знав про місто, багате переказами, легендами від колишнього викладача хімії Кременецького ліцею, а пізніше викладача Київського університету Степана Зеновича, зазначає музейниця.

Досі невідомо, які матеріали, крім звіту, «шнуровой тетради» і почаївських акварелей, передав Тарас Шевченко генерал-губернатору. Вони загубились у справах Археографічної комісії.

Відомо, що 29 жовтня поет розписався у книзі видачі Археографічної комісії про отримання місячної платні в сумі 12 карбованців 50 копійок. У листі від 13 листопада 1846 року управителю Канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал - губернатора Т. Шевченко засвідчив про свій приїзд.

Отже, подорож на Поділля і Волинь закінчилася. Та духовно Тарас Шевченко ніколи не розлучався з цими місцями. Набуті тут враження відлунювали у його творах.

З нагоди 175-ої річниці перебування Тараса Шевченка на Тернопільщині у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відкрилася експрес-виставка.

Фото з допису