Нещодавно у Суходолі, що на Гусятинщині, відбулися урочистості з нагоди відкриття пам`ятної дошки українському письменнику, публіцисту, педагогу, культурно-громадському діячу Михайлу Ломацькому. 

завантаження

Народився Михайло Ломацький 22 листопада 1886 р. Суходолі. Навчався у Тернопільській та Заліщицькій вчительських семінаріях. Учителював у селах Снятинського, потім Косівського повітів. Переслідувався польською владою, тому змушений був міняти місце роботи. У 1939 році був ув'язнений. Наприкінці Другої світової війни емігрував до Австрії,  потім до Західної Німеччини. Був активним членом товариства «Гуцульщина». Помер 24 жовтня 1968 р. у м.Шварцвальді (Німеччина), похований на українському цвинтарі в Мюнхені, пише Гусятинська селищна рада.

Михайло Ломацький досліджував історію гуцульського краю, якій присвятив книги «На чисті води» (1955), «Верховино, світку ти наш» (1956; обидві – Мюнхен), «Нариси з Гуцульщини» (Лондон, 1956), «В країні чарів і краси» (Париж, 1959), «Українське вчительство на Гуцульщині» (1959), «Гомін гуцульської давнини» (1961), «У горах Карпатах» (1962), «Бескидом зеленим в три ряди садженим» (1962; усі – Мюнхен), «Заворожений світ» (Мюнхен; Нью-Йорк, 1965), «Заворожений світ. По той бік Чорногори» (Мюнхен; Торонто, 1966) та інші. У рукописах залишилися «Гуцульські оповідання» та «Альбом української ноші». Автор статей та есе-роздумів про проблеми національної школи, галицької еміграції, української культури у канадських, французьких, американських часописах «Учительське слово», «Рідна школа», «Америка», «Українські вісті» та інших.