На що надихає та чим дивує вовна майстриню з Тернопілля (фото)
«Найбільше мені подобається виготовляти ті вироби, котрі приносять людям задоволення», — каже майстриня по роботі із вовною Ольга Чміль зі Теребовлі.
А творить вона різне — прикраси, головні убори, сумки, шарфи й палантини, камізельки та навіть верхній одяг. Такі рукотвори потребують багато часу та посидючості, зате виходять неповторними та легкими, а ще вовна добре зігріває, проте не парить, тож вироби з неї підходять і для теплої, і для холодної пір року.
Почалося захоплення сім років тому, коли пані Ольга замислила створити квітку для поясу донечки. Образ прикраси уявила, проте не знала, як втілити в життя. Пізніше дізналась про валяння, відтак почала відвідувати майстер-класи.
Каже, немає нічого неможливого — варто лише захотіти й цілеспрямовано втілювати задумане. Нині роботи майстрині є й в Україні, і за кордоном. Найбільше її тішить, коли придбавши одну річ, люди приходять й за іншою.
Я поспілкувалась із майстринею про особливості роботи із вовною та догляду за речима, виготовленими з неї.
— Пані Ольго, ви сім років працюєте із вовною. Чим вона вас захопила, чим дивує нині?
— Вовна — це натуральний, приємний для тіла, легкий у догляді матеріал. Створені у техніці мокрого чи сухого валяння речі, унікальні — виготовити дві однакові просто не можливо.
Валяння постійно розвивається — з’являються нові техніки, методики, матеріали. Я відвідую майстер-класи, спілкуюся з майстрами цієї справи і постійно дізнаюсь щось нове.
За основу у своїх виробах використовую шерсть. Часто поєдную її з волокнами шовку, віскози, льону чи кропиви. Роблю це для того, аби урізноманітнити виріб, додати акцентів. Кожен із цих матеріалів має свої особливості.
Дуже люблю поєднувати вовну із шовком. Шовк — легкий, проте надзвичайно міцний матеріал. Він надає виробу особливого об'єму, блиску, фактури. Використовуючи шовк, можна створити майже невагомі речі, котрі приємно носити влітку.
— Як щодо практичності валяних виробів. Якого догляду вони потребують?
— Високоякісно зваляна річ прослужить роки.
Сьогодні доступно багато різних видів шерсті, кожен має свої властивості, котрі підходять для певного типу речей. Так, для сумок, взуття чи пальт, я використовую цупку шерсть, котра витримує великі навантаження. Для головних уборів, різноманітних палантинів вибираю тоншу та ніжнішу, котра набуває потрібної форми та приємна до тіла.
Шерсть відштовхує вологу та бруд. У мене є валяні черевики, котрим три роки. За весь цей час не виникало потреби їх чистити особливим чином — достатньо після того, як бруд висохне, розчесати войлочною щіткою. Якщо ж валяна річ намокла під дощем чи снігом, то спершу треба струсити з неї вологу, а потім розстелити й дати висохнути.
Якщо виріб усе ж потребує очищення, то зробити це найкраще, виправши вручну чи віддавши у хімчистку. Загалом я й мої колеги рекомендуємо чистити речі вкінці кожного сезону.
— До валяних жилеток чи головних уборів, думаю, люди вже звикли. Ви також виготовляєте сумочки, пальта, мали досвід створення взуття…
— Валяння вимагає багато часу та сили. Якось мені допомагав чоловік, то сказав, що носити відра з будівельним розчином не так виснажливо, як валяти вовну (сміється — А.З.). Але до всього звикаєш і нічого немає неможливого, потрібні лише бажання і праця.
Приміром, аби виготовити пальто, потрібна ще й велика площа для викладки. Викрійку розробляю під конкретного замовника. Треба врахувати, що шерсть звалюється на тридцять-п'ятдесят відсотків. З практикою приходить відчуття матеріалу, крім того, працюю завжди із одним видом шерсті — австралійським мериносом із діаметром волокон у вісімнадцять мікрон. Цей матеріал приємний на дотик, легкий, ніколи мене не підводить. Тож можу розрахувати викрійку, щоби виріб ідеально підійшов. Звісно, легше працювати, коли його можна приміряти під час виготовлення, проте працювала й дистанційно.
Найчастіше у мене замовляють палантини, шалі, шапки, берети, намиста.
— Мені особливо сподобались ваші валяні прикраси.
— Для палантинів, шалей та беретів використовую мокре валяння. Для того, щоби виготовити намиста — сухе. Для цього потрібні голка із зазубринками, шерсть. Ділю шерсть на рівні частини, аби намистини були однакові, а потім тикаю голкою, поки вовна не набере потрібної форми. Відтак застосовую мокре валяння, аби намистини стали рівнішими.
Перші намиста виготовляла для себе. Хотіла, аби вони пасували до різних образів і вносили у них неординарні акценти. І зараз часто створюю собі намиста — люблю.
— Виготовлення прикрас це процес із запланованим результатом, чи творча робота, де результат не завжди передбачуваний?
— У мене бувають конкретні замовлення — і з ними подобається працювати, знаючи, яким має бути результат. Але часом задумуєш одне, а виходить інше — це теж цікаво. Буває, сам матеріал скеровує тебе. Звісно, як і для кожної творчої людини, мені до смаку імпровізувати, приємно втілювати свої фантазії.
— У вас є оригінальна оздоба із коконів шовкопряда…
— Люблю оригінальні прикраси. Коли побачила таке намисто в Інтернеті, захотіла й собі створити подібне. Замовила кокони, надала потрібного кольору й скомпонувала, як мені подобається.
— А все ж починалось із квітки…
— Так, я й зараз часто виготовляю квіти. Роблю їх методом мокрого валяння. Спершу треба намочити й як слід виваляти шерсть, так, аби її волокна міцно переплелися. Відтак скручую відрізок потрібного розміру та формую квітку. Хоча є й інший підхід, приміром, створити окремі пелюстки, а потім з'єднати їх.
Можна виготовити найрізноманітніші квіти — іриси, маки, тюльпани, соняшники, волошки. Квіти можна використовувати як самостійну оздобу, приміром, у мене є брошка з тюльпаном — прийшла весна і я тепер часто її ношу, так і для декорування, приміром зараз валяю простий палантин, а його родзинкою будуть тюльпани. Кілька разів компонувала валяні квіти у композицію та робила віночок на голову. Кожна квіточка, котру роблю, є рідною та улюбленою.
— І наостанок. За фахом ви вчителька. Чого вовна навчила вас?
— Робота з вовною впливає на характер. Цей матеріал вчить легкості у ставленні до життя, проте водночас терплячості й наполегливості.
А ще він здатен будь-кого спонукати до творчості, й того, аби глибше зануритись у явища чи проблеми — на уроках я іноді пропоную учням виготовити персонажа чи річ, про котрих вони прочитали. Дітям таке завдання дуже до вподоби.
Анна Золотнюк
Фото надані Ольгою Чміль