14 жовтня українці відзначатимуть чотири великі свята: Покрови Пресвятої Богородиці, День Українського козацтва, 77 річницю створення Української повстанської армії і День захисника України.

Свято Покрови здавна є одним із найулюбленіших українських свят поряд із Різдвяним, Великоднім і Святого Миколая. Цей день надзвичайно шанований серед українського селянства, бо до початку жовтня закінчувалися всі найважливіші сільськогосподарські роботи на землі. Це була найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Тому й дівчата примовляли: «Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку…»

Свята Покрова під час визвольної боротьби і за часів атеїзму

Покрова асоціюється з заступництвом і захистом від ворога – як видимого, так і невидимого. Особливо шанували Богородицю-Покрову запорізькі козаки та вояки УПА, які вважали її покровителькою, пише svoboda.te.ua.

Тому й не дивно, що після приходу більшовиків чи не найбільші каральні операції проводили на Покрову, зокрема, у с. Григорів Монастириського району 14 жовтня 1947 р. органи МДБ виселили 6 сімей, родичі яких були пов’язані з підпільною роботою: Ганну Мушанську з дочкою Павлиною; Ольгу Коренецьку; родину Михайла Клеби; Павлину Гульку; родину Данила Роня; Герасима Барана. За спогадами старожилів, тоді була ясна погода, але йшов «сліпий» дощ, а за повір’ям, це плачуть на небесах святі, отже, того дня це були сльози Богородиці.

Також за часів комуністичного атеїзму у нашому краї знищили найбільше фігур Пресвятої Богородиці. Хоча й храми, названі на честь Покрови, також зазнали руйнувань.

У дерев’яному храмі Покрови (1888 р. будівництва) у с. Мозолівка Підгаєцького району під дахом дзвіниці встановили золотий тризуб, якого знесли після приходу більшовиків. Церкві Покрови Пресвятої Богородиці у с. Клювинці на Гусятинщині цьогоріч виповнилося 120 років. Храм безпосередньо пов’язаний з визвольними змаганнями ОУН і УПА. Тут, на дзвіниці, під час військово-чекістської операції проти бандерівців загинув референт  Чортківського надрайонового проводу ОУН Степан Проскурницький («Юр»), син о. Ореста Проскурницького, останнього через сина засудили на 10 років ВТТ.

У 1989 р. в підвалі церкви св. Покрови в Бучачі знайдено рештки розстріляних енкаведистами 148 осіб. Їх поховали у братській могилі біля храму.

Тільки згідно з рішенням виконкому Тернопільської обласної ради депутатів трудящих від 16 вересня 1961 р. № 942 зняли з реєстрації десятки релігійний об’єднань і закрили храми, серед них були і Покрови Пресвятої Богородиці, зокрема, у Кременці (тому, що тут було 5 церков, а прихожан начебто лише 10–15 осіб). Також закрили церкви Покрови у Бучачі, Заліщиках (у 1974–1989 рр. тут розташовувався районний музей) та ін.

У 1980-х рр. у Ріпинцях спалахнула дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці. За ініціативи членів НРУ у 2003 р. тут споруджено і освячено новий храм.

Був в історії храмів Покрови і такий випадок: у 1965–1966 рр. вдалося реставрувати храм у Рудниках Підгаєцького району (1567 року будівництва). Нині окрасою святині є величавий образ Покрови Пресвятої Богородиці.

Унікальність храмів Покрови Пресвятої Богородиці

Храми Покрови з чудотворними іконами є у селах Кордишів Шумського району (1914 р., чудотворна ікона Іоанна Хрестителя), Лисівці Заліщицького (1910 р., чудотворна ікона Покрови Матері Божої 17 ст., відреставрована у 1998–1999 рр., тут також споруджено духовний комплекс), Переморівка Шумського району (1753 р., чудотворна ікона Матері Божої з 18 ст.).

Церква у Зарваниці має дві назви – Пресвятої Трійці та Покрови Пресвятої Богородиці (1753 р.,  тут зберігається ікона Зарваницької Матері Божої та копія чудотворної ікони Розп’яття. У Чорткові (Долішня Вигнанка) є храм Покрови із цілющим джерелом, капличкою, іконою Матері Божої та духовним комплексом.

Храми Покрови Пресвятої Богородиці є пам’ятками архітектури. Деякі з них називають церквами-мандрівницями. Зокрема, у с.  Міжгір’я на Монастирищині пам’ятку архітектури, дерев’яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці, спорудили без жодного цвяха у 1864 р. з товстих колод, які сплавляли з Карпат річкою Дністер. Цьогоріч храму виповнилося 155 років. У с. Медова Козівського району була дерев’яна церква. В неї під час грози вдарила блискавка, і храм згорів. Місцевим жителям стало відомо, що у с. Якторів, нині Золочівського району на Львівщині, розібрали церкву. Львів’яни допомогли її перевезти у 1917–1918 рр. Церква збережена донині й названа на честь Покрови Пресвятої Богородиці. У с. Гнилиці на Підволочищині є церква Покрови Пресвятої Богородиці (1902 р., реставрована 2006 р.), а старий дерев’яний храм перевезли у с. Буглів Лановецького району. У с. Цебрів Зборівського району є старий дерев’яний храм, який у 1809 р. перевезли із Закарпаття, та новий, споруджений у 2007–2008 рр.

Є старі церкви у селах Сокілець Бучацького (1635 р., дерев’яна; збудували монахи, 1935 р. перекрита бляхою, 1946 р. – закрита, в 1985–1989 рр. у храмі діяв музей; тут є старовинне Євангеліє, куплене 1631 р., про що свідчить напис на ньому, повторно оправлене у 1850 і 1935 рр.), Старий Почаїв (1643 р., пам’ятка архітектури, дерев’яна, перебудована 1746 р.), Старе Місто Підгаєцького (1706 р., дерев’яна), Нирків (1730 р.), Залізці (пам’ятка архітектури 1740 р., перебудована з костелу), Мусорівці Збаразького (1746 р., дерев’яна), Оришківці (дві церкви – стара дерев’яна 1748 р. і нова, будівництво якої почали в 1938 р., а  завершили у 1991 р). У Бучачі – храм, пам’ятка архітектури національного значення, споруджений у 1764 р. за проектом архітектора Бернарда Меретина у співпраці зі скульптором Іоанном Пінзелем. Хоча є й інші твердження щодо дати будівництва та авторів. Меценат граф Микола Потоцький привіз із Молдавії чудотворну ікону Святої Покрови. Цьогоріч храмам Покрови виповнилося: у Бучачі – 255 р., у с. Потуторів Шумського району – 220 р., у с. Михайлівка Борщівського – 165 р., у с. Староміщина Підволочисього – 130,  у селах Кретівці та Травневе Збаразького і Целіїв Гусятинського районів – 110 р.

Варто зазначити, що в області діють монастирі св. Покрови, є також багато капличок і фігур.

Віктор КАРПОВИЧ