На Тернопільщині вже 30 років ретельно бережуть те, що створила природа мільйони років тому (фоторепортаж)
Природному заповіднику «Медобори» - 30 років.
Саме 8 лютого 1990 року Рада Міністрів Української РСР прийняла постанову № 25 «Про створення державного заповідника «Медобори» у Тернопільській області», - розповів «Терену» т.в.о. директора природного заповідника «Медобори» Орест Ходинь.
- Тривала робота українських науковців під керівництвом доктора біологічних наук Бориса Заверухи та природоохоронців, яких представляв Микола Чайковський дала можливість підготувати наукове обґрунтування та всі необхідні матеріали для створення державного природного заповідника «Медобори».
Становлення заповідника як науково-дослідної і природоохоронної установи відбувалося завдяки наполегливій роботі наукових працівників та їх активній співпраці з провідними науковими установами країни: Львівським національним університетом ім. І. Франка, Національним лісотехнічним університетом України, Тернопільським національним педагогічним університетом ім. В. Гнатюка, Інститутом зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України, Інститутом ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, Державним природознавчим музеєм НАН України, Інститутом екології Карпат НАН України, Прикарпатським національним університетом ім. В. Стефаника, - розповів Орест Ходинь.
Природний заповідник «Медобори» – добре відома в Україні та за її межами установа, площею 9516, 7 га. Його територія - це найбільш збережена частина Товтрової гряди, що сформувалася у середньо- та верхньоміоценовий періоди ( близько 15-20 млн. років тому) як бар'єрний риф на дні Сарматського (Галіційського) моря.
- Морські організми з вапняковим скелетом добре зберігають прижиттєве положення та природну структуру в медобірських вапняках. Це робить Товтрову гряду одним із найцінніших геологічних об'єктів Європи, - каже головний фахівець з екологічної освіти природного заповідника «Медобори» Оксана Мурська.
Походження, багатство рослинного і тваринного світу сучасної території заповідника здавна привертало до себе увагу європейської та вітчизняної наукової спільноти. Ще у 1910 році гора Гостра була взята під охорону як степовий резерват для збереження моховатко-коралових скель сарматського віку з подільською степовою рослинністю, місце зростанням шиверекії подільської. Офіційно резерват проіснував до1 939 року. Стараннями вітчизняних природодослідників у 60-х роках ХХ ст. на нинішній території заповідника було створено ряд заказників місцевого значення, а у 1982 році організований Медобірський державний геологічний заказник.
Нині у заповіднику охороняється більше 2300 видів рослин та грибів, а також понад 2500 видів тварин. З них, у списках видів, які підлягають охороні в Україні та чинних для України міжнародних Договорів з охорони флори й фауни знаходиться 48 видів рослин і грибів та 281 вид тварин. За 30 років існування у «Медоборах» є значні напрацювання з охорони та збереження цінних ландшафтів, рідкісних представників флори і фауни.
- Лісознавчі дослідження проводяться на 83 пробних площах. На 49 ботанічних пробних площах здійснюються дослідження флори. Фенологічні спостереження ведуться на двох маршрутах. Моніторинг за тваринами здійснюється на 7 теріологічних, 6 орнітологічних, 2 герпетологічних та 4 ентомологічних маршрутах, 7 маршрутах по обліку хутрових і копитних, 1 моніторинговій ентомопастколінії, - розповіла Оксана Мурська.
Пам’ятки історії і культури на території природного заповідника «Медобори» не мають аналогів в Україні. Це, зокрема, Збруцький культовий центр у складі трьох городищ-святилищ, 15 селищ-супутників та трьох цілющих джерел. На схилі г. Бохіт стоїть «дольмен» – споруда, що відноситься до мегалітів та, ймовірно, слугувала своєрідними «воротами». А на вершині цієї ж гори у ХІ-ХІІІ ст. стояла статуя всесвітньовідомого Святовида – Збруцького ідола. Науковці припускають, що городища-святилища, засновані у ХІ-ХІІІ ст. в Медоборах, прийняли на себе функції ліквідованого внаслідок релігійної реформи 988 року язичницького святилища в Києві.
- Зараз в основі всіх робіт у заповіднику – наука, - продовжує розмову заступник директора з наукової роботи природного заповідника «Медобори» Галина Оліяр. - У заповіднику ведуться планомірні дослідження видового складу флори і фауни, спостереження за динамікою природних процесів, популяційні дослідження червонокнижних та регіонально-рідкісних видів у природних умовах та розробка наукових основ їх збереження, проводиться екологічна освітньо-виховна робота. Сьогодні заповідник є важливим науково-дослідним центром з вивченню регіонального біорізноманіття, здійснення екологічної освіти та виховання.
Державна служба охорони не тільки забезпечує дотримання заповідного режиму, а і бере участь у наукових спостереженнях.
Важливе значення приділяється співпраці з науковими та природоохоронними організаціями не лише в Україні, а і за її межами. Природний заповідник «Медобори» вже більше 20 років тісно співпрацює з Ойцовським Парком Народовим (Республіка Польща). Між двома природоохоронними установами укладено угоду про співпрацю, згідно з якою відбувається обмін досвідом, проведення спільних наукових конференцій, - ділиться думками Галина Оліяр.
- За 30 років існування заповідника багато зроблено для збереження природних та історико-культурних пам’яток чарівних «Медоборів». Працівники заповідника докладають всіх зусиль, щоб зустрічі з живою природою та нашою історією були незабутніми. З часу створення і до 2010 року філією заповідника були найбільш цінні ділянки Кременецьких гір – гори Дівочі скелі, Бона, Божа, Черча, Маслятин, Лиса гора, площею одна тисяча гектарів. Вони увійшли до складу національного природного парку «Кременецькі гори».
Любовно зберігають і охороняють неповторні багатства заповідника понад 60 працьовитих людей. Всі вони разом – міцний колектив. За 30 років існування заповідника сформувався колектив професіоналів, ентузіастів, з добрим серцем і щирою душею, закоханих у свою справу, у ліс людей. У всіх виробничих ланках повністю відрегульована робота і підтримується порядок, що буде, вірю і в наступні десятиліття, - завершив розмову т.в.о. директора природного заповідника «Медобори» Орест Ходинь.
Фото автора