Сьогодні, у Всесвітній день Доброти,  волонтери Логістичного центру допомоги бійцям АТО Христина Феціца, Тарас Герман і Богдан Кіндій, звітували про свою роботу у тернопільському прес-клубі.

"Закінчились вибори і ніби за помахом чарівної палички, знову почалась війна, - поділився неоднозначними спостереженнями Тарас Герман. - Та, незважаючи ні на що, наша робота продовжується. Так само у хлопців немає інших варіантів - вони роблять свою справу - обороняють кордон, який є лінією розмежування. Щоразу працювати стає все складніше - каже чоловік. - Волонтерство, то такий рух, який піднімається на гребені  особливої потреби. Це є моментний рух, який дуже потрібний". 

 За цей час тернопільським волонтерам довелось перепрофілюватися. Якщо раніше було потрібно абсолютно все, особливо - продукти, то зараз вже конкретно - генератори, зарядні пристрої для автомобілів, тепловізори, оптика, безпілотники, автомобілі. "Півтора року намагаємося забезпечувати всім необхідним, - розповідають волонтери. -  Якщо нам треба забезпечити 300-350 вояків куртками, то ми шукаємо добротні і якісні, а не фірмові. Бо в тих умовах ці речі недовговічні. Один сезон - максимальний термін їхнього використання. Теплим одягом сьогодні забезпечені всі, але, на жаль, тільки одним комплектом. Враховуючи,  в яких спартанських умовах  живуть солдати (бліндажі, траншеї, пересування болотяною місцевістю), того замало. Псується все дуже швидко, потрібний змінний одяг". 

Великий відсоток допомоги надходив і надходить від звичайних громадян, а не бізнесменів, і волонтери їм за це безмежно вдячні. Діаспора з Америки допомагає зараз із взуттям.  Італійська громада зібрала суму на реанімобіль. Коштів не вистачало - доклали зі свого боку. Купили два авто, один для  артилеристів, другий - для 92-ї бригади на заміну знищених.  Діаспора Італії дуже активна. Від них отримували медичні препарати. Під час спілкування волонтери розповіли про те, що змушені вишуковувати нові джерела фінансування. Зокрема, вони подякувати керівнику дитячої художньої школи ім. Бойчука Євгену Чопику за допомогу у розмалюванні "військових" сувенірів. Згодом фото розмальованих гільз виставлять на своїй сторінці і проведуть благодійний аукціон. Ціни  будуть символічні - пожертви. 

А ще у логістичному центрі з'явилась можливість допомагати воїнам, які повернулись, інформаційно. Налаштували співпрацю із "творчою криївкою" у Карпатах  і відтепер солдати мають можливість проходити там реабілітацію. Також - із театром актора і ляльки та драмтеатром. 

Волонтери просили школярів не забувати передавати солдатам малюнки. На них вони особливо  чекають. "Незабаром свята, - каже волонтерка Христина, - готуватимемо невеличкі подарунки, пишіть листи, долучайтесь". Надзвичайно зворушливу історію розповів Тарас Герман. Під час перебування на Донбасі у нього задзвонив телефон. Якийсь солдат просив, щоб до нього заїхали. З'ясувалось, що він знаходиться у Соледарі, через який вони якраз проїжджали. Заїхали, запитують, що йому треба. А він каже: "Нічого, просто хотів вас побачити і хоч словом перекинутись. Побачив - і мені легше стало". Ось така вона - сувора правда нелегкого солдатського життя.

Валентина СЕМЕНЯК

Фото автора