Орест Сарматський

Найбільша бібліотека Тернополя вартує мати ім’я

Бібліотека_імені_Затонського

Тернопільська обласна наукова бібліотека може отримати ім’я видатного громадського, державного та політичного діяча, науковця, видавця, дипломата Антона Горбачевського.

Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека у радянські часи носила ім’я партійного та державного діяча Володимира Затонського. Старше покоління тернополян ще й досі за звичкою називає її «бібліотекою Затонського». У роки незалежності за рішенням обласної ради бібліотека позбулася одіозного імені. А нового досі так і не отримала, зауважує на сторінках «Вільного життя» Олександр Степаненко, громадського-політичний діяч, представник Гельсінської ініціативи-ХХІ.

- Це щонайменш дивно – адже тернопільський край дав світові немало видатних наукових, культурних, громадських, державних діячів, безперечно достойних того, аби їхнє ім’я з гордістю носила головна книгозбірня області. Нагадаю, що лише перша класична гімназія у Тернополі обдарувала світ плеядою славетних інтелектуалів. Серед них: Вінцент Поль, Іван Пулюй, Олександр та Володимир Барвінські, Станіслав Дністрянський, Іван та Антін Горбачевські, Денис Січинський, Омелян Пріцак, Александр Брюкнер, кардинал Владислав Рубін, архієпископ Євген Базяк і багато інших блискучих імен, - каже пан Олександр.

На його думку, надання достойного персонального імені обласній бібліотеці нагадуватиме про цінність історико-культурної спадщини нашого краю, її спорідненість з великою європейською культурою, необхідність дослідження цієї спадщини та її пропагування: в краї та у світі.

- Бібліотека без імені – все одно, що держава без прапора. Вона – лише одна з багатьох інших обласних наукових бібліотек. З гідним іменем вона стає унікальною, отримує певний додатковий вектор наукової та просвітницької місії, - переконаний Олександр Степаненко. - Нарешті, отримання гідного персонального патрона бібліотекою може зайвий раз привернути увагу до її власних проблем. Головна з них – приміщення, яке у головної бібліотеки області та університетського міста вже впродовж багатьох років не витримує критики. Тут варто нагадати спостереження, що належить одному з класиків: «Міра провінційності обернено пропорційна розмірам бібліотеки». Тож якщо не піднімемо статус бібліотеки, не забезпечимо її усім необхіднім – з інтелектуальної провінції не виберемося.

Не потрібно бути ясновидцем для того, аби передбачити, що грандіозний довгобуд на вулиці Андрея Шептицького, що споруджується вже більше 20 років, може стати чим завгодно, але вже ніколи не стане бібліотекою. В той же час стан існуючого приміщення бібліотеки на бульварі Шевченка об’єктивно стримує розвиток бібліотеки як книгозбірні і центру культурного життя краю…

бкас02
бкас02

Ці думки та пропозиції вкотре звучали в ході презентації, приуроченої до 160 річниці від народження Антона Горбачевського (1856 – 1944) – видатного громадського, державного та політичного діяча, науковця, видавця, дипломата, мецената, одного з перших в Галичині правників українського походження. Цей публічний захід було проведено приймальнею Української Гельсінської спілки з прав людини у Тернополі та колективом обласної наукової бібліотеки.

- Зрештою, чому б головній бібліотеці краю не взяти ім’я Антона Горбачевського? За нього, поза сумнівом, ніколи не буде соромно. Інформаційний привід для цього кроку є – 160-річний ювілей нашого славетного земляка. З Тернопіллям Антона Горбачевського пов’язує значна частина його життя та діяльності. Народився у селі Зарубинцях неподалік Збаража, навчався у славній першій тернопільській гімназії, як адвокат впродовж тривалого часу практикував у Чорткові. Від чортківського округу доктор права Горбачевський обирався послом Галицького Сейму у часи Австро-угорської імперії, і тричі – сенатором міжвоєнної Речі Посполитої. У Сенаті тривалий час був головою Українського парламентського клубу, - нагадує Олександр Степаненко.

І наостанок – українці прагнуть приєднатися до цивілізованої Європи. Так от, для того, аби добре орієнтуватися у великому європейському домі, бути там впізнаваними, зрозумілими, близькими, потрібними, знаходити підтримку – нам варто презентувати свою країну, як споконвіку європейську. Пропагувати власну історичну спадщину та приклади історичних особистостей, які позитивно сприйматимуться там, у Європі.

Нам належить засвоїти великий простір знань та цінностей. Знання і цінності формуються, даруйте, не на базарах, стадіонах і мітингах. Хоч і базари, звісно ж, потрібні. Але знання і цінності належить довго і терпляче плекати у тиші навчальних аудиторій та бібліотек. Без них ми, навіть увійшовши до європейської спільноти, залишатимемося там людьми другого сорту.

Фото з відкритих джерел

Вибір читачів за тиждень

Відео