Колекціонер з Тернопільщини створив музей у дідусевій хаті (фото)
Робота над комплексом музею ще триває. Тут можна побачити колекцію вишиванок, килимів, а також давню кераміку, знаряддя праці, зброю, ікони
Музеям та колекціонуванню старовинних речей велику частину свого життя присвятив Борис Діденко з Тернопільщини. Колекціонер народився у 1947 році у Харкові за збігом обставин тоді, коли його родина поверталася із заслання на батьківщину — у село Мовчанівку нині Підволочиської громади. Близько п'яти років тому у дідусевій хаті в Мовчанівці Борис Діденко вирішив створити музей.
Мій дідусь по маминій лінії родом з Великої Березовиці, але мав хату й проживав у селі Мовчанівка. У 1940 році його разом з родиною вислали у Вологду як куркуля. Потім з Вологди — в Середню Азію, там дідусь помер, – розповідає Борис Діденко.
За часів більшовиків дідусеву хатину використовували спочатку як сільську раду, а потім як початкову школу.
Коли, дякувати Богу, Україна стала незалежною, то хату повернули моїй матері. Вона ще жила в ній, потім хата дісталася мені. Так сталося, що мій племінник — моєї сестри син і мій похресник, запропонував допомогти коштами, щоб зробити в цій хаті музей. І за його кошти, бо моя пенсія цього не дозволяла, ми зробили музей в дідусевій хаті, – каже колекціонер.
Є експозиції вишиванок та килимів
На подвір'ї хати-музею цілий комплекс будівель з різними експозиціями. В одній з них представлені вишиванки з різних регіонів України із колекції Бориса Діденка: від сходу до заходу. Деякі привезені з Черкащини, деякі — з Полтавщини.
Ще у одному будиночку можна побачити давні знаряддя праці, серед них — плетені речі, наприклад бочка з соломи. Це унікальна бочка, велика, для зберіганням, наприклад яблук, або чогось сипучого, от як зерно. Далі трохи більший будиночок, де представлена археологія нашого краю. Це речі, яким тисячі й тисячі років. Які підтримують ту здорову думку, що це наші етнічні землі і ми тут живемо понад десятки тисяч років, – розповідає Борис Діденко.
В іншому будиночку колекціонер представив виставку килимів і одягу, зібраного практично з усієї України. Стару, висохлу криницю чоловік перетворив на ще одну залу для експонатів.
Води вже немає. Ця криниця була викопана ще дідом. Її глибина близько 7 метрів і дно тверде, як камінь. Я на місці цієї криниці зробив дерев'яну капличку, а всередині каплички — колекція головних уборів. Деякі - часів Сталіна, Гітлера, є французькі військові шапочки, воно теж якоюсь мірою цікаво, – зазначає Борис Діденко.
Можна побачити давню кераміку
У колекції Мовчанівського музею можна побачити зразки трипільської та грецької кераміки. Також в Бориса Діденка є чимало цікавих старовинних знарядь праці та зброї скіфів, сарматів. Також тут зберігаються репродукції християнських картин, старовинні біблії, ікони.
Є козацькі речі. Часник — це така металева річ подібна на фрагмент колючого дроту. Якщо, до прикладу, за козаком гналось багато татар, брав жменю тих часничків і кидав. Як би вони не впали на землю, вістя завжди зверху, кінь противника встав і вже не був придатний доганяти козака, – розповідає колекціонер.
Деякі з експонатів дісталися Борису Діденку від знайомих, багато збирав по різних куточках України, їздив по селах, частину придбав у інших колекціонерів.
Це справа всього життя
Борис Діденко займається колекціонуванням практично все своє життя. Захопився цим ще у другому класі, тоді збирав монети. В дорослому віці захоплення переросло в роботу, чоловік здобув історичну освіту, у 1970-х роках він працював у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї. У 2011 році став директором в Підволочиському історико-краєзнавчому музеї, де виставив велику частину експонатів з власної колекції. Коли у 2020 році не виграв конкурс на посаду директора музею, вирішив створити власний. Туди й перевіз експонати зі своєї приватної колекції. Робота над комплексом музею у Мовчанівці ще триває, додає колекціонер.
Я не можу змагатися з великим музеями, які спонсорує держава, громада. Але в мене теж є на що подивитись, – каже він.
Читайте також: Жителька Тернопільщини розмалювала бабусину хату, якій понад 100 років.
Фото з фейсбук сторінки Бориса Діденка