Фільм “Жива” – історична драма, яка дещо по-новому презентує період історії 50-их років минулого століття – з точки зору простої людини, жінки, яка виживає, переживає, кохає. За словами режисера Тараса Химича, який особисто приїхав презентувати “Живу” в Тернопіль, фільм розрахований більше на глядачів-жінок.

“Українське кіно зараз не має права бути посереднім. Про це ми ще ніде не говорили, але: по західному регіону “Жива” була на другому місті після повномасштабного голлівудського фільму-фентезі “Фантастичні звірі і де їх шукати” (с) Олеся Галканова, виконавчий продюсер фільму “Жива”, повідомляє Погляд.

Володимир Правосудов, боєць з “Айдару”, ветеран АТО про зйомки у фільмі: “Мабуть, така моя доля, що у кіно мені не дістаються позитивні ролі (усміхається – ред.). У цьому фільмі я не грав у війну, а передавав побачене на власні очі на Донбасі”.

Найцікавіші моменти зі зйомокУ Тернополі вперше переглянув фільм “Жива” батько режисера Богдан Химич, який свого часу влаштував навчання Тараса в Америці. Пан Богдан теж брав участь у зйомках “Живої” – привозив курчат, варив кашу в польових умовах.

Тарас Химич: “Якось на зйомках головна героїня перед найдраматичнішою сценою стояла біля дерева, готувалася до дублю. Позаду на свій вихід чекали НКВДисти. І тут вона раптово починає сильно кричати. Говорити не може. Як з’ясувалося, вона опинилася над бджолиним гніздом. Дикі бджоли мігрували їй під спідницю і обліпили все середовище. Потім бджоли вилетіли з-під спідниці і почали кусати НКВДистів. У багатьох спухли руки, аж знімати їх неможливо було.

Другий інцидент. Знімаємо “вату” – усі в вушанках, із зірочками – 40 чоловік з автоматами біжать по гірському хребту. Це помітили місцеві самооборонці, які сприйняли акторів за реальних сепаратистів. Чутки вже до Івано-Франківська дійшли, шо Янукович копає в горах бункер. Пояснити, що це кіно, було складно. До того ж це було 9 травня. Добре, що серед акторів був один місцевий, якого впізнали самооборонці”.

Як обирали головну героїню

– Для підбору акторів, як завжди, приїхали в Івано-Франківський театр до Ростика Держипільського, озповідає Тарас Химич. – Спочатку взялися шукати головну героїню. Почали знімати всіх дівчат у трупі. Олю обрали по очах. Потім показали її Анні Попович, яка й провела остаточний кастинг. Коли вони зустрілися, Анна сказала: “Вона зіграє. Вона таке саме худе, нещасне, як була я в таборі”.

Зйомки фільму відбувалися у тій частині Карпат, де насправді розгорталася реальна історія життя головної героїні Анни Попович – у Горганах.

Сцени допитів знімали у Львівському національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького”.

Під час зйомок використано передові технології, яких ще не було в Україні: унікальна побудова композиції візуального ряду, оригінальна авторська звукова доріжка, використання справжньої зброї 1940-50-их років, робота з найкращими військовими консультантами та істориками України.