Усі витвори «людського діяльності» можна побачити у величніших музеях світу, але не всі люди зможуть їх зрозуміти. Багато людей стверджують, що «те що можуть пізнати одні, залишається таємницею для інших». Адже творчість найвідоміших митці часто залишалась незрозумілою для суспільства, у той чи інший час. Тому не дивно, що такий великий пласт людської діяльності, як мистецтво, вважають «чорним квадратом» з багатьма загадками і суперечностями. Але є люди, для кого цей чорний квадрат відкриває усі свої таємниці. На даний момент часу, людей які пізнали мудрість у вигляді краси дуже багато серед нас. Ми поспілкувались з Надією Прапорщиковою, яка своїм вмінням писати картини, стала відкриттям для цінителів мистецтва, пише «Діло».
Слово «мистецтво» з німецької мови означає «майстер», що для Вас воно символізує?
Для мене слово «мистецтво», асоціюється зі словом «геній». Нажаль, на мою думку, не усі можуть зрозуміти цю мудрість. Деякі люди далекі від цього.
Вміння писати картини передається з покоління в покоління. У Вашій родині хтось займається образотворчим мистецтвом?
Так. Моя мама закінчила художню школу, та працювала живописцем фарфорових виробів. Також мій дідусь мав художні здібності.
Для багатьох людей захоплення стає на перший план. Живопис ─ це основний вид Вашої діяльності?
На даний момент я сконцентрована на живопису. Ніщо мене так не захоплює, як живопис. Незважаючи на свою захоплення це тільки початок мого творчого шляху. Адже я хочу розвиватися не тільки у цьому напрямку.
Чи слідкуєте за тенденціями в сучасному мистецтві? Які з них Вам імпонують?
Звичайно стежу за новими тенденціями у мистецтві. Інколи, просто дивуюсь безмежній людській фантазії, а також таланту і наполегливості. Я в захваті від робіт Lora Zombie, Ілья Кувшинов, mioree, Svetlana Tigai.
Кожен митець намагається створити власний стиль, пізнаваний стиль. У якому стилі Ви пишете свої картини?
Це дуже болюче для мене питання. Я зараз в пошуках свого стилю. Інколи в мене виникає таке відчуття, що ніколи його не знайду (говорить з посмішкою на обличчі).
У багатьох творчих людей буває криза. Чи бували з Вами такі ситуації, що стоячи перед полотном з кісточкою у руках Ви не знали, що нею зобразити?
Кризою це важко назвати, але інколи бувають такі дні, що яка б в мене не була шикарна ідея, нічого не можу зобразити, просто нічого не виходить. Такі моменти мене не засмучують, адже це значить, що мені потрібно 1-2 дні відпочити і тоді я буду малювати на новому рівні.
Яких висот Ви хочете досягнути у мистецтві та чи плануєте створювати якийсь масштабний проект, наприклад власну фірму чи школу живопису?
Власну фірму і школу я точно не хочу мати, це не для мене. На даний момент у мене є ціль ─ це поїхати в Японію і там працювати, як художниця.
В Тернополі є багато гуртків, художні школи. Кожного року їх закінчує приблизно 125 дітей, але не для всіх мистецтво є головним, у подальшому житті. На Вашу думку, як зрозуміти, що мистецтво це твоє покликання?
Ти маєш не сумніватись у своєму виборі. Я, наприклад, не можу уявити, що в майбутньому не буду малювати. Адже малювання робить мене дуже щасливою. Ось і весь секрет.
