Дивно, але для мене пані Люба Буряк і Дзвінка Торохтушко певний час видавалися двома різними особистостями. Перша - це дружина капелана  Петра, друга - поетеса. Яким же було моє здивування, коли дізналась, що це одна й та ж жінка.

Але яка! Мама шести дітей: трьох синів і трьох доньок. Хрещена мама старшої доньки Дмитра Яроша. Авторка дивовижних світлих книг, які здатні вберегти дитячу душу від страху. Її чоловік - капелан, зараз на фронті.

У книжці "Рабів до Раю не пускають" Неоніли Крем'янчанки є розповідь про отця Петра. Найбільше мене вразила ось ця історія: отець відспівував загиблих у Михайлівському соборі. І ось несподівано в одного з героїв Небесної сотні дзвонить мобільний телефон. Люди розгубились і подали телефон отцеві. Дзвонила мама: "Синочку, як добре, що ти живий! Я так за тебе хвилююся! Там же у вас знову стріляють". Священику довелось зібратись з духом і повідомити матері страшну правду...

Найбільше душі Люби-Дзвінки болить сьогодні те, що на сході країни гинуть найкращі хлопці, цвіт нації. Вона каже: «Якщо люди думають, що Антимайдан залишився в історії, то глибоко помиляються. Він живе в багатьох наших людях, вони знову чекають, щоб їм Хтось щось Дав. А самі нічого не хочуть давати чи робити для країни. І ці люди знову підуть на муніципальні вибори і знову проголосують. Але як? Я вже не вірю в чудо. Втомилася від суму, болю, очікування. Хочеться вже чогось світлого. 

Знаєте, я не така мама, як всі інші. Прийшли якось мої хлопці додому і заявили, що хочуть померти за Україну.  Що я зробила? Взяла віника і... Хлопці, не помирати треба, а жити для України, творити, перемагати!». 

Пані Люба твердо переконана, що українцям треба категорично поміняти психологію... Починати зі своїх дітей. Виховувати маленьких патріотів з думкою не про смерть, а про життя. Бо якщо закладати дітям з дитячих років, що вони мають вмерти за Україну, то воно так і буде у кінцевому результаті.

Валентина СЕМЕНЯК.

Фото автора.