Село із оригінальною назвою – Різдвяни, що на Тернопільщині  зустріло світле свято Різдва Христового.                                

     Різдвяни… Село в Україні, що своєю назвою одразу нагадує одне із найвеличніших християнських свят – Різдво.

    Розташовані Різдвяни за шість кілометрів від Теребовлі, найстарішого в Тернопільській області міста, якому – понад 900 років.

   Саме тут, на берегах річки Серет, між високими урвистими пагорбами і розкинулось село, що ще понад шістсот років тому прибрало собі назву – Різдвяни…

  Хтозна, звідки походить саме така оригінальна назва… Але місцеві старожили переказують з покоління в покоління легенду, за якою, ще колись у цих околицях, саме на Різдво відбувся бій війська князя Теребовельского з монголо-татарами. І полягло тоді чимало воїнів з обох боків… Згодом, у цьому мальовничому урочищі, у долині річки, що протікала через густі ліси й виникло поселення. Його перші мешканці, пам’ятаючи про подію, яка тут колись сталася на Різдво так і назвали це місце - Різдвяни.

    …Йшли століття, село розросталося, змінювалися покоління, але незмінною залишалася віра людей у Бога, у кращі часи, у те, що сповідування християнських чеснот допоможе їм гідно пройти свій земний шлях. І люди ставили на околицях села, біля перехресть доріг «фігурки» та хрести – обереги від усякого зла. 

   А зло не мирилося з цим. Воно не хотіло, аби різдвянці мали у себе рукотворних янголів-охоронців. Тому в атеїстичні часи влада не тільки скидала у річку сільські святині, але й навіть хотіла у людей забрати назву села. Аби не нагадувала вона селянам про величне і радісне свято усіх християн – Різдво. І зробила це. Вода накрила у своїй товщі хрести й «фігурки», а село отримало назву - Світанок….

    …Та люди ночами заходили у річку й намацували дорогі їм обереги, сплюндровані й скинуті сюди владою. Селяни потайки витягували намолені святині з товщі води й переносили їх на цвинтар. Деякі із цих «фігурок» й хрестів і й нині стоять там, на пагорбі, де старий цвинтар.

   Символічні обереги з’явилися і в часи Незалежної України, коли село повернуло собі давню назву – Різдвяни. Ці справжні пам’ятки народного духу і віри постали там, де колись стояли їхні святині-попередники. Оті фігурки разом із старою, ще з 1883 року мурованою церквою Покрови Пречистої Діви Марії і новим, освяченим у жовтні 2011 році храмом Святої Покрови, збудованого у долинній частині села, створюють своєрідний духовний кордон на одному березі Серету. А на іншому березі, де колись за переказами стояла дерев’яна церквиця, спалена монголо-татарами, три роки тому постала ще одна святиня. Капличка Казаснкьої іклни Божої Матері.

    Нині у Різдвянах мешкає понад півтисячі жителів.

   Серед християнський свят – Різдво для Різдвян особливе, бо відображає назву цього села. Найголовніший зимовий христяинчьский празник у Різдвянах відбувається за усталеною, багатовіковою традицією. Зранку люди йдуть до тутешніх храмів, та каплиці, щоб віддати шану новонародженому Христові. Після закінчення церковної відправи у домівках починається велика різдвяна гостина. Сало, печінка, ковбаси, різні смаженості та копченості, все, чого уникали під час посту – нині стоїть на столі.  А вже в післяобідню пору село починає «мігрувати» - односельчани ходять одні до одних в гості, відвідують родичів, сусідів. Молодь та й літні люди вбираються у колядницькі обладунки. Неодмінні атрибути – восьмикутна зірка, маски Кози, біблійних персонажів.

    Поступово до молодіжних гуртів приєднуються і газди й газдині, ватаги дітей. Люди заходять у кожну домівку, бо коли якусь минуть – то погана прикмета. І в такі моменти, коли звучить на порозі світлиці коляда, здається, у кожній хатині Різдвян світлішає. А господарям й тим, хто віншує їм на добро і радість, на  душі стає тепліше. Бо душа під пречистим небом Різдва радіє від тієї звістки, котра уже понад дві тисячі літ повторюється і передається з вуст в уста – Христос народився! Славімо його!

   Орест Сарматський

Фото автора: вертеп у Різдвянах