Кримські татари - народ, який уже не перший раз намагаються зігнати із рідної землі. Однак ці люди, навіть поза межами батьківщини, не забувають свою історію, традиції і прагнуть якнайшвидше повернутися додому.

У цьому переконався журналіст «Терену», побувавши 6 вересня на фестивалі кримськотатарської культури у Винниках, під Львовом. Основне дійство фестивалю відбувалося на території історико-краєзнавчого музею. З цієї нагоди там відкрили виставку із унікальними експонатами із приватних і музейних колекцій, що свідчать про багатство обрядів, оригінальність костюмів і навіть звичайного побуту кримських татар.

До слова, із метою пізнання етнографічного багатства України і підтримки традиційної культури автохтонного народу Криму напередодні, 5 вересня, у Львові провели Науковий семінар «Спільні сторінки історії українців та киримли». До участі запросили відомих діячів культури, художників, майстрів декоративного-прикладного мистецтва з Криму.

Серед публіки були як киримли, так і українці

Програма фестивалю передбачала проведення майстер-класів із унікальної кримськотатарської вишивки, приготування і дегустації національних страв. Кожен гість міг оглянути тематичну виставку і послухати концерт.
 

Власне, на Львівщині зараз проживають від 1500 до 2000 тисяч киримли – корінних жителів Криму, які були змушені виїхати звідти після окупації півострова Росією. Про це повідомив голова Кримськотатарського товариства у Львові Ернест Абкелямов. Більшість осіла в обласному центрі і у Винниках. Ось тому там і провели уже другий за рахунком фестиваль кримськотатарської культури.

Вхід на заходи був вільним. Тож усі охочі змогли розгадати секрети кримськотатарських ремесел, послухати національну музику і вивчити рецепти смачнючих східних страв. Серед публіки були як киримли (це слово означає "татарин з Криму" – прим.), так і українці. Адже одним було цікаво згадати свої традиції, іншим – побачити звичаї, зовсім відмінні від наших. Зрештою, і головними організаторами фестивалю були ГО «Земляцтво кримських татар» - кримчаки, переселенці з Криму, спільно із галичанами.

- Незламним є народ, який пам’ятає, зберігає і поширює свою історію, - каже лідер кримськотатарського народу, народний депутат України Рефат Чубаров. – На нашу землю прийшов російський окупант, тому ми були змушені її покинути. Дякую вам, що киримли змогли знайти у вас затишок, розуміння і підтримку. Тут живуть люди, які розуміють глибину нашої біди, адже самі переживали депортації, тому вони нас і прийняли з щирим серцем.

Рефат Чубаров підкреслив, що кримські татари – справжні друзі, тож не прийшли в Україну щось захоплювати. Вони – тільки й чекають тут повернення на рідну землю.

До речі, одним із організаторів фестивалю був Тимур Баротов - боєць батальйону «Айдар». Він фактично був розпорядником концертної програми. Під час свята гостям, окрім іншого, показали кілька прийомів курешу - національної спортивної боротьби на поясах. Окрім того, урочисто погасили марки із зображенням традиційного кримськотатарського костюма і провели презентацію буклету «Український Крим».

Вишивають татарські майстрині двома голками

Виставка-продаж традиційних мистецьких виробів кримських майстрів привернула до себе найбільше уваги. Одним із найцікавіших майстер-класів провели жінки-киримли. Вони вчили усіх охочих ліпити кєлін-аш – «пельмені нареченої». Майстерність господині визначали за розміром пельменів для традиційного супу. Якщо у ложку поміщалося 12 (!) штук, то вважалося, що за невістку беруть хорошу господиню.

Натомість Лілія Іслямова провела майстер-клас із унікальної техніки вишивання шовком і золотом - махлама. Виявляється, спочатку треба було вигадати малюнок, у якому немає випадкових елементів – кожна лінія, квіточка чи завиток щось символізують. Потім треба було вирізати частину візерунків із картону чи цупкого картону і нашити на тканину, а вже потім обшити його металізованими нитками, наприклад. Останнім часом популярними є кисети, феси (жіночі капелюшки – прим.) і марама (жіночі хустини-накидки, якими вкривають феску – прим.), навіть клатчі (маленькі жіночі сумочки – прим.) і чохли до окулярів, вишиті у техніці махлама. Коштує така краса – недешево (від 350 грн – за чохол, наприклад). А спеціальну сумку для зберігання Корану майстриня може вишивати цілий тиждень по 8-10 годин щодня. То як таке можна оцінити?

 

- Зовні це схоже на гладь, але вишивають татарські майстрині двома голками і обидві руки у них – робочі, тому нам і потрібен такий спеціальний столик, до якого кріплять тканину, - пояснює дівчина. – Треба дуже уважно стежити за ниткою, щоб вона не зігнулася, не перекрутилася. Золота нитка завжди – тільки зверху.

Також усі могли ознайомитися із технікою двосторонньої традиційної вишивки - «татар ішлємє». Лице і виворіт такого рушника зможе впізнати хіба що сама майстриня. Окрім того, татарки вишивають тамбурним швом - каснак, шнурком, металевими паєтками і канителлю. Популярною у них є і вишивка на шкірі.

- Коли татарів виселяли із Криму у 1944-му, то дали взяти із собою лише найнеобхідніше. Ніхто тоді не думав про вишиття. Через це традиції вишивки були фактично втрачені. Відновити всі 11 швів допомогла одна людина! – розповідає Лілія Іслямова. – Цю традицію зберегла Зулейха Бікірова. Вона жила у Москві, працювала у музеї, тому депортацію не пережила. Її килими вигравали конкурси на міжнародних виставках. Тож наша вишивка, по суті, почала відроджуватися лише у 90-х роках ХХ століття. Інакше, усі ця символіка була б втрачена…

До весілля кожна дівчина мусила вишити понад 200 хатніх рушників – «евджіяр». А ще – потрібно було прикрасити особливі подарунки для майбутнього чоловіка. Тож дівчаток-киримли вчити тримати голку у руках із 8 років. І на якісь розваги у них часу не було.

У кримських татар жінки не працюють

Будь-хто міг під час свята спробувати себе у розписі кераміки емалями. Це виявилося складним процесом, однак дуже красивим. Адже посуд киримли – дуже яскравий і кожен візерунок – символічний.

- Зазвичай на таких виробах, якщо їх хотіли комусь подарувати, майстри малювали те, що бажали тому, для кого готували подарунок, - розповідає художник, кераміст Марина Курукчи. – Ось цей символ означає благополуччя, а цей – багато діточок у родині… Так, робота складна, тому й недешева…

А якими смачними є кримськотатарські солодощі! Ми не можемо зараз цього передати, тому… вслухайтеся хоча б у назви: пахлава, чак-чак, парварда… Особливо смакувало усе це із кавою, яку за традиційним рецептом варив учасник фестивалю Ібрагім. Неподалік традиційний плов і шашлик готували інші чоловіки-киримли (жінки у кримських татар не працюють, під їхньою опікою – лише дім і діти – прим.).

На завершення фестивалю організатори відтворили один зі звичаїв - прощання із нареченою у її рідному домі. Ця традиція чимось схожа на український дівич-вечір. Адже на свято також запрошували музиканта. Брали у ньому участь подружки нареченої. Вони пригощали усіх кавою. Виявляється, кримчаки давно – ще до прийняття ісламу розмальовували руки дівчат хною. І цей звичай зберігся досі, однак малюнки – інші, ніж у індійців. Але у всьому - свої символи: захисту, домашнього затишку, жіноцтва тощо.

Віра ОЛЕКСАНДРОВИЧ.

Фото автора

Довідка. Масштаби депортації кримчаків, що розгорнулася в травнi 1944-го, вражають. За офiцiйними даними, операцiя розпочалася на свiтанку 18 травня, а завершилася о 16 годинi 20 травня, тобто за 2,5 доби. У "столипiнськi" вагони посадили щонайменше 180 014 людей. Iсторики, пов'язанi із кримськотатарським нацiональним рухом, наводять зовсiм iншi цифри - 423 тисячi виселених. Причому 195 тисяч чоловiк загинули в дорозi та протягом перших пiвтора року життя у спецпоселеннях (тобто понад 46%). У 2014-му киримли фактично пережили другу депортацію. Адже частина корінних жителів Криму мусила втікати з півострова на материк.