- Назагал я не люблю свят,- каже тернопільський письменник Петро Сорока, - переношу їх важко, найбільші свята для мене - будні, що дарують  радість творчої праці. Гадаю, що Ісус Христос, якби жив, багато чого не прийняв би в усталених нині ритуалах.

Але я також розумію необхідність святкових дійств і Богослужінь, тому  спокійно приймаю їх і стаю дієвим учасником. Прірва лежить між Різдвом у дитинстві, коли воно обертається казкою, Різдвом у юності,особливо коли ти закоханий, і Різдвом у перейшлі літа, коли багнеться лишень умиротворення і самозаглиблення.

- Відколи себе пам’ятаю, Святий вечір всі чекали з особливим трепетом у душі, - ділиться спогадами поетеса Марія Гуменюк. - Дітьми часто вибігали надвір, щоб якнайскоріше побачити першу зірочку. Потому відразу ж бігли до хати і шукали у сіні під столом горішки. Чомусь вони були тоді найсмачнішими у світі. Мама досмажувала пампушки, ми вже викупані малі одягалися у новий одяг і чекали чемно за столом часу молитви. Після молитви і подяки Богу за минулий рік приступали до Святої вечері.

      Життя надто стрімко провело нас своїми стежками. Відійшли у засвіти батьки, і вже наші внуки чекають з нетерпінням таїнства Народження Ісусика. Внучка по декілька раз повторяє колядку, щоб першою привітати дорослих колядою,  п’ятирічний  внук перепитує, яка на смак кутя, бо забув що це, і діти з внуками традиційно приходять вечеряти у батьківську хату, яка гостинно чекає всіх, щоб спільною молитвою і веселими колядками скласти подяку Богу і просити благословення на прийдешній рік. Вже два роки у молитвах просимо у Господа миру для України і опіки для наших солдатів – захисників. Раніше у це слово не вкладали стільки змісту, як тепер: через події на сході держави відбулась переоцінка цінностей. Віримо, що новонароджений Спаситель вислухає наші молитви.

Валентина СЕМЕНЯК.

Фото автора.