Палац за сімнадцять кілометрів від Тернополя (фоторепортаж)
До Грабівця Тернопільського району можна доїхати автобусом, а можна й велосипедом — від обласного центру село відділяє всього 17 кілометрів.
Для чого туди їхати? Аби побачити палац Созанського, зведений 1891 року. Що в ньому прикметного? Та все, починаючи зі статусу. Йдеться, звісно не про такий канонічно-пафосний палац, що їх будували у столітті так сімнадцятому, а цілком, сказати б сучасний палацик. Він невеликий, акуратний, чепурний — трохи підрехтувати і був би казковий-преказковий. Проте він саме те, що треба для тих, котрі люблять споруди, що стоять пустками.
Аби зайти всередину, треба піднятись широкими, порослими травою сходами, далі розкрутити дріт, який тримає двері. Відтак ступити на кахлю (вона вціліла тільки тут, при вході), а далі опціонально — всередині особливо нічого не збереглось, але варто оглянути сходи (симпатині балясини та тримачі для килимів). Вийшовши на другий поверх, зайдіть на балкони, де буде нагода розглянути неймовірнно красиві декоративні гратки. До речі, якщо ви вже тут, можна вийти на горище — особливо прикметна прозора дахівка. До речі, про дахівку, оригінальна збереглась на центральній частині будівлі (канонічного кольору) та кольорова — на бічній башточці.
Далі можна вийти та обійти будівлю. Серед найприємніших деталей — викладена майолікою дата зведення палацу та декоративні підвальні гратки із квіткою посередині.
Що ж до історії, то варто почати з того, що найдавніша згадка про село датується кінцем XVII століття. Для того, аби зрозуміти, в яких умовах постав палац, варто додати, що в 1880 року в Грабівці проживало 910 осіб, велика земельна власність належала Янові Созанському. 1896 році в селі було 195 будинків, два фільварки і три корчми. На castles.com.ua читаємо:
«Зводити собі тут резиденцію почав Ян Созанський гербу Корчак, що володів Грабовцем принаймні з 1867 р. В 1902 р. шляхетське гніздечко дісталося Станіславу Созанському, політику, доктору наук. Саме Станіслав Созанський (1859-1939 рр.) у 1927 році віддав кілька своїх маєтностей (в тому числі й Грабовець) Польській академії наук. Разом із Грабовцем науковцям перепала й сусідня Білоскірка, і Корналовичі на Львівщині, і села Гординя, Дубляни та Кранцберг. Частина мистецьких колекцій родини стала власністю бібліотеки Ягеллонського університету. Не знаю, чи використала академія цей дарунок за призначенням. А от радянська влада споруду таки поюзала (і, загалом, це було досить правильно): розмістила тут школу, аж поки не звела нову освітянську махіну в 1987 р.»
Анна Золотнюк
Фото авторки
