Підглядаючи за Тернополем (фото)
До вас колись поверталось відчуття, котре було в дитинстві: що речі вночі оживають та живуть своїм життям?
До мене воно повертається у специфічний штиб. Заходячи у під’їзди, здається, речі замовкають, щойно відкрию двері. Але потім, ніби звикають та продовжують свій нечутний діалог. Вони наче впускають у своє життя, проте не роблять явних знаків. Усе це лишається на рівні відчуттів.
На цих фотографіях, як мені здається, привідкриті двері і є метафорою недомовленості та запрошення до пізнання міста — його споглядання та наслухання.
Анна Золотнюк
Фото авторки
