Клонову насіннєву плантацію дугласії тисолитої, площею 3 гектари, закладено 2006 року в Завалівському лісництві державного підприємства «Бережанське лісомисливське господарство».

Дугласія тисолиста потрапила на Тернопільщину ще 1963 року аж із Канади. 5 кг неймовірно цінного на той час насіння розподілили між двома лісгоспами – Тернопільським і Бережанським.

Для створення насіннєвої клонової плантації живці плюсових дерев для щеплення брали з кількох областей Західної України. Щороку на ділянці здійснювали агротехнічний догляд, двічі – хімічний. Крім того, обробляли церваколом від пошкодження рослин дикими тваринами. Перший облік рослин провели 2009 року – тоді приживлюваність становила майже 75 відсотків. Двічі проводили доповнення плантації – у 2012 та 2013 роках, пишу svoboda.te.ua.

Як повідомив головний лісничий ДП «Бережанський лісгосп» Микола Ковальчук, клонова плантація дугласії уже другий рік плодоносить. Наразі бережанські лісівники готуються до відправлення насіння дугласії на перевірку його якості у Львівську лісонасіннєву лабораторію, після чого його буде висіяно в теплиці.

Своєю цінністю північноамериканський абориген не поступається модрині японській. Деревина така ж цінна для господарства, швидкоростуча й малопоширена в Україні. Разом із тим, цінність інтродуцента, як і модрини японської, європейської) тернопільські лісівники вбачають і в іншому – завдяки цим породам лісові насадження стають стійкішими до шкідників і хвороб. А враховуючи зміну кліматичних умов та ситуацію, яка склалася на сьогодні зі всиханням лісових насаджень, а відтак, і пошкодженням їх шкідниками, введення інтродуцентів в ліси – чи не єдина можливість їх урятувати.

Марія Сабан, прес-служба Тернопільського ОУЛМГ