«Повернення військових у Тернопіль – знакова подія» - Валентин Козловець (фото)
День захисника України масштабно відзначають сьогодні, 14 жовтня. У Тернополі та області на Покрови відбудеться ціла низка заходів. Усе - для того, аби вшанувати бойовий подвиг, самовідданість тих, хто присвятив своє життя служінню українському народу.
За нагоди, «Терен» поспілкувався із чоловіком, у якого нині – по суті, професійне свято. І розмова із тимчасово виконуючим обов’язки командира 44-ї окремої артилерійської бригади Валентином Козловцем вийшла дійсно цікавого.
«Хотіли, щоб люди більше дізналися про нас»
- Пане полковнику, про вас навіть всезнаючому «Google» відомо дуже мало. Звідки Ви? Скільки років уже віддали армії?
- Народився я на Житомирщині. Службу у Збройних Силах України проходжу із 1994 року. Тобто, уже 23-й рік пішов… Одружений. Виховую трьох дітей. У Тернополі це вже, мабуть, сьома чи восьма військова частина, де я служу.
- Чому Ви вирішили стати офіцером? Невже мріяли про погони із дитинства?
- Мені мати розповідала, що десь із трьох-чотирьох років я демонстрував навички військового. Я цього, звісно, не пам’ятаю, але мама казала, що я вже тоді намагався ходити стройовим кроком. До речі, у родині військових не було. Я брав приклад зі своїх старших товаришів, сусідів.
- Ви вже відсвяткували другу річницю зі створення частини і першу – перебування у Тернополі…
- Я би не вживав слово «святкування». У наш час, коли на сході майже щодня гинуть хлопці, це буде некоректно… Ми дійсно у вересні по-особливому відзначили цю подію, причому запросили до себе усіх охочих. Хотіли, щоб люди більше дізналися про нас, побачили, як і чим ми живемо. Оскільки ми базуємося у військовому містечку зі славною історією (див. довідку – прим.), намагаємося продовжувати традиції, що тут побутували. Налагоджуємо дружні відносини із місцевою владою, школами, вишами. Як на мене, відродження військової частини для Тернополя – вагомий крок і знакова подія.
«Із харчуванням у нас проблем немає»
- Що відбулося за цей час? Якою є артбригада тепер?
- Формування частини розпочалося на Львівщині. Ще звідти у зону АТО для виконання завдань від нас вийшли, за чергою, перший, другий, третій дивізіони. Невелика кількість особового складу – переважно обслуговуючого зайшла на базу у Тернопіль у лютому-березні 2015 року. Дякувати Богу, інфраструктура тут не була повністю знищена. Але за приміщеннями ніхто не стежив упродовж двох зим. Зробити довелося дуже багато. Попереду – теж чимало справ (читайте ТУТ – прим.). Але найнеобхідніші побутові умови для проживання вояків, функціонування частини, виконання завдань ми вже налагодили.
Звісно, нам ще дуже далеко до того стану, який був в 11-й артбригаді. Але ми працюємо, на досягнутому не зупиняємося… Ремонти не припиняються. А починали ми, нагадаю, із того, що оголосили про прийом непотрібних меблів. Адже в частині не було навіть стільців…
- Хороший солдат – нагодований солдат. Як справи із кухнею?
- Із харчуванням у нас проблем немає. Нас обслуговує приватна фірма. Їжу готують професійні кухарі. У них є необхідне обладнання. Проблем із посудом – теж немає.
- Хто саме у вас служить? Чи є проблеми із кадровим складом?
- Наразі ми звільняємо у запас військовослужбовців, які потрапили до армії із шостою хвилею мобілізації. Залишаються вояки строкової служби. Їх – невелика кількість (читайте ТУТ – прим.). Наголошую – вони перебувають на базі і до виконання бойових завдань у зоні АТО не залучаються. Основна група – бійці, які прийшли на службу за контрактом.
Поповнення нам дійсно потрібне. Є некомплект, а тому ми проводимо широку кампанію щодо призову на контракт. Охочим пропонують зарплату - від 7 тисяч гривень. До того ж, на Тернопіллі для них передбачили одноразову грошову допомогу із місцевих бюджетів - 10 тисяч гривень. Водночас військовослужбовці отримують соціальний пакет – безкоштовне медичне обслуговування, відшкодування витрат на оренду житла тощо.
Серед бійців, які прийшли за мобілізацією, були представники абсолютно усіх регіонів України. Контрактники здебільшого поповнюють лави за територіальним принципом. Звісно ж, до нас ідуть служити жителі Тернопілля, Хмельниччини, Львівщини.
«Потребуємо ми і фахівців цивільних спеціальностей»
- Хто зараз може потрапити до вас на службу? Із ким ви підписуєте контракти? Яких фахівців потребуєте?
- Насамперед, необхідні артилеристи. Хоча є потреба і в зв’язківцях. Мати базову освіту зараз не обов’язково. Якщо людина проходить відбір, у тому числі – медичну комісію, її направляють на навчання. Повертаються вони вже до нас із відповідним багажем знань і вмінь.
Потребуємо ми і фахівців цивільних спеціальностей (про це читайте ТУТ – прим.). Так, водій – він і в мирному житті водій. Але щоб бути водієм в армії, потрібні додаткові знання і досвід. Уявіть собі, що треба кермувати важким автомобілем, який ще й тягне за собою гармату. Це непросто.
- Кажуть, що у майбутньому у вас буде дві додаткових бази – у Теребовлі та у Чорткові. Чи це правда?
- Так, це правда. Позитивно розглянули питання щодо передачі у наше розпорядження військових містечок колишніх розформованих частин у Теребовлі і Чорткові. Тривають активні роботи у Теребовлі. Виділені кошти (читайте ТУТ і ТУТ – прим.). Наразі там працюють дві бригади, які готують казарми до проживання особового складу. Причому доводиться ремонтувати все! Опалення, каналізація, вікна, двері – все нове. Адже пустувало містечко 12 років. Фактично залишилися лише стіни. Не думаю, що ми встигнемо все облаштувати цього року. Тому усі плани – на майбутній, 2017-й. У Чорткові роботи ще не розпочалися. Але якщо ми візьмемося із початку наступного, то, можливо, до кінця і завершимо.
Завдяки такому розширенню, ми плануємо суттєво збільшити особовий склад артбригади. Оскільки певну інформацію я озвучувати не можу, то скажу так: така кількість військових забезпечить повне і належне виконання, поставлених перед нами завдань.
- Без «богів війни» - а саме так називають артилеристів – під час сучасних воєнних дій не обійтися. Скільки вояків побувало у зоні АТО?
- На передовій побували усі наші підрозділи. Ротації відбуваються постійно. На базі перебувають лише ті, хто повертається на відпочинок чи для бойового злагодження. Іноді підрозділи потребують доукомплектування, навчання. І нагадую, тут служать строковики. Їхнє основне завдання – несення служби добового наряду. Крім того, вони охороняють військове містечко, стежать за благоустроєм, підтримують порядок.
До слова, у нас служить багато жінок. Навіть на офіцерських посадах…
«Без волонтерів на початках ми взагалі ради не дали б»
- Більше десятка ваших підлеглих не повернулися із АТО. Чи згадують у частині цих вояків?
- (зітхає) Основних втрат наша артбригада зазнала у січні 2015 року (читайте ТУТ – прим.). Тоді відбувалися бойові дії у районі Дебальцевого. Найбільше постраждав наш протитанковий артдивізіон. Адже це саме той підрозділ, який перебував на лінії вогню, безпосередньо зустрівся із противником... (зітхає) Звісно, ми їх не забуваємо. Підтримуємо зв’язки із родинами. Відповідно до наказу Міністра оборони, семеро бійців навічно зараховані до списків підрозділів, у яких вони воювали.
Окрім того, на території військового містечка створили меморіал на честь хлопців, які віддали свої життя у зоні АТО. На тому пам’ятнику викарбували імена усіх 12-ти Героїв, які не повернулися зі сходу України…
- Чи використовуєте ви як навчальну базу полігон у Білій?
- Так, використовуємо. Там вояки виконують вправи стрільб зі стрілецької зброї. Треба ж навчити солдатів стріляти із автомата, офіцерів – із пістолета. На щастя, база залишилася. Її не зруйнували. Так, приладів, обладнання, навчальних посібників ми потребуємо. Це все – у процесі. Добре, що знаходяться люди, які нам активно в цьому допомагають. Чималу підтримку надає міська рада. А без волонтерів на початках ми взагалі ради не дали б. Тому вдячні їм безмірно!
- Чи забезпечені військовослужбовці усім необхідним?
- Озброєння, техніка, боєприпаси – це все у нас є. Так, машини деколи ламаються, але це – життя. Із речовим забезпеченням – теж нормально. Ну, можлива затримка на тиждень-два, якщо на складах немає якоїсь форми або вона є не тих розмірів. Як на мене, це – взагалі нюанс, а не проблема (посміхається)… А от побут – хотілося б кращий. Наприклад, нам дуже потрібен ремонт у санвузлах. Якби хтось зголосився допомогти, ми були б дуже вдячні… Скажімо, нормальні душові у нас свого часу з'явилися саме завдяки волонтерам (читайте ТУТ – прим.).
- Принагідно, ще раз вітаю від усіх працівників «Терену» захисників України зі святом, бажаю козацького здоров'я, незламної волі до перемоги і патріотичного духу!
- Від себе я би хотів побажати усім воякам, козакам – стабільності і миру…
Фото Діани Гоголь і зі сторінки у «Фейсбук»
Довідка. Військова частина, що вулиці Дубовецькій у Тернополі, має славну історію. До кінця 2013 року там базувалася 11-та окрема артилерійська бригада, що була у складі 13-го армійського корпусу Сухопутний військ Збройних Сил України. Її розформували. Тож військовослужбовцям, які перебралися із Яворова, що на Львівщині, довелося фактично починати все з нуля. Докладно – у «Вікіпедії».
