У серії «Великі ювілеї» з’явилася друком книжка-альбом Йосипа Марухняка та Надії Пастернак «Границі долі Осипа Маковея».

Це вже третій їхній спільний проект у цій серії. Перед тим були книжки-альбоми «Молитва і пісня Михайла Вербицького», присвячена авторові музики державного Гімну України, а також «Відлуння дзвонів Маркіяна Шашкевича», присвячена Будителю Галичини, пише «Zbruch».

Автори книжки-альбому є людьми доволі відомими. Йосип Марухняк є знаним уже віддавна фотографом, членом Національної спілки фотохудожників України, художником Міжнародної федерації фотомитців, членом Національної спілки журналістів України, членом Світового об’єднання фотографів-українців, учасником та призером міжнародних і всеукраїнських фотовиставок. Надія Пастернак є журналісткою, власним кореспондентом всеукраїнської газети «Культура і життя» у Львові. Раніше вона працювала і головним редактором суспільно-релігійного часопису «Арка», і кореспондентом газет «Експрес», «Життя і праця», «Вірую», «Мета». Вона є авторкою багатьох журналістських публікацій на актуальні суспільно-релігійні теми.

маков02

Осип Маковей народився 23 серпня 1867 року в Яворові на Львівщині. Тож цей рік є його ювілейним. Не даремно ж і книжка-альбом вийшла в серії «Великі ювілеї». Навчався він в 1879–1887 роках у Львівській гімназії, в 1887–1893 роках студіював філософію у Львівському університеті. Працював у журналістиці, був редактором декількох видань, зокрема газети «Буковина». Є автором поетичних збірок. Помер 21 серпня 1925 року в Заліщиках на Тернопільщині. Так дуже лапідарно про нього.

А в книжці-альбомі Йосипа Марухняка та Надії Пастернак інформації про Осипа Маковея є предостатньо. Та й ілюстрацій там багато, бо то ж і альбом. Прослідковано весь його життєвий шлях – від Яворова до Заліщик. Видання поділено на розділи, більші чи менші.

Зокрема, у виданні йдеться про те, що у 1905 році Осип Маковей одружився з Ольгою з Курдубів, яка походила з Бережан.

Восени 1910 року Осип Маковей повернувся з Буковини в Галичину. У Львові влаштувався викладачем української мови та літератури у Львівській вчительській жіночій семінарії з польською мовою навчання. Пропрацював там до 1913 року, в якому перебрався до Заліщик. Там його й застав вибух Першої світової війни, учасником якої він був аж до 1918 року. Як офіцер австрійської армії брав безпосередню участь у бойових діях.

Після війни повернувся до Заліщик, де вже й доживав віку. Мешкав він з дружиною та племінницею у кімнатах на другому мансардному поверсі при військовому шпиталі. У Заліщиках Осип Маковей продовжував вчителювати, себто обіймав посаду директора Заліщицької вчительської семінарії. Остання за директорства Маковея матура відбулася у 1925 році. Помер за своїм робочим столом «від розриву серця».

У книжці-альбомі в розділі «Осип Маковей – прозаїк» присутні декілька коротких його прозових творів – «Границя», «Як Шевченко шукав роботи», «К. В. Д.», «Кроваве поле», «Товариство для взаїмного величання», а також уривок історичної повісті «Ярошенко».

Стосовно поетичного доробку Осипа Маковея, не слід забувати, що саме він є автором пісні «Ми гайдамаки». Ось які зворушливі слова стосовно цієї пісні знаходимо в авторів книжки-альбому: «Ця пісня якось особливо врізалася в душу в грудні 2013 року, коли почули її біля Адміністрації Президента в Києві у бурхливі дні Революції Гідності. Запам’ятався такий штрих: біля вогню сидить кілька чоловіків: один – у шароварах, з вусами і козацьким “оселедцем”, інший – у формі упівця, ще один – у військовій формі “афганця” радянських часів. Так і здавалось тоді, що на цьому маленькому клаптику зібралася, сконцентрувалася у передчутті чогось дуже важливого вся історія України. З боку вулиці Грушевського підійшла група молодих хлопців: стройовим маршем і співом: “Йшли діди на муки, йдем і ми, правнуки…”. І пішли, і віддавали свої молоді життя. Слова цієї пісні виявилися пророчими. Ні ми, ні, мабуть, ті, що співали, не знали тоді, що ця пісня, яка гартувала дух і кликала до боротьби – Осипа Маковея. І не лише його слова, а й музика також. Її давно вважають народною, а це – найбільше визнання для поета».

Серед ілюстративного матеріалу дуже багато авторських світлин Йосипа Марухняка. Є багато пізнавального матеріалу. Деякі світлини видобуті з таких глибин, що в інших місцях їх годі знайти.

З певністю можна сказати, що видання «Границі долі Осипа Маковея» гідно вписалося у відзначення 150-ліття від народження видатного українського письменника.

Фото – «Zbruch»