Хтось любить зазирати у чужі вікна — а я в під’їзди. Зрозуміло, не будь-які, а ті, котрі розташовані в історичних будинках.
У час, коли нові музейні виставки не дуже доступні, локальну історію можна вивчати в не менш локальних мандрах.
І не тільки історію, а й побутову археологію та архітектуру, а ще й людей, бо ж то вони творці серединно будинкових середовищ.
Але під’їзди мені найбільше подобаються безлюдні — спокійні, наповнені тишею та минулим.
