Пропозиція перейменувати вулицю Козубського в Кременці викликала широкі дебати серед громадськості міста.

Ініціативу організації «Відродження Кременеччини» змінити назву вулиці Козубського на вулицю балетмейстера Ореста Пекного жорстко розкритикувала доктор історичних наук, доцент Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка Ірина Скакальська. Про це вона написала у своєму блозі у Фейсбук.

- Вже зараз триває неофіційне обговорення зміни назви вулиці Козубського на вулицю балетмейстера Ореста Пекного. Ініціатором перейменування виступила організація «Відродження Кременеччини»…Цікаво хто ці манкурти? Нагадаю вам про Бориса Козубського (1886-1953) - українського громадсько-політичного діяча, адвоката, суддю, посла до польського сейму. Народився в Житомирі, дитинство пройшло в Кременецькому повіті у селі Великий Раковець (тепер Збаразького району Тернопільської області). Закінчив Острозьку гімназію у 1906 році і вступив на правничий факультет Київського університету імені Святого  Володимира, проте перевівся до Харківського університету, який в 1913 р. закінчив. У 1915 році переїхав у місто Кременець, очолював міську думу, а згодом –Кременецьку повітову земську управу в часи УНР. У квітні 1917 року обраний до Центральної Ради від Української революційної партії. Ув’язнений поляками у концтабір Домб’є (1919 р.). У 1920-30- х роках Козубський працює адвокатом у Кременці. Просвітяни обрали Бориса Козубського головою товариства. Це свідчить про велику пошану до нього від кременчан. Родина Козубських віддала кілька приміщень власного новозбудованого помешкання під осідки «Просвіти» й «Союзу українок». Бачимо, на яку самопожертву задля громади були здатні представники тогочасної еліти. У 1922-1928 рр. - посол до польського сейму, один з організаторів Українського парламентського клубу. З 1925 р. Б. Козубський очолює УНДО у Кременецькому повіті. Ув’язнений поляками у концтабір Береза Картузька (1939 р.). 30 червня 1941 року було проголошено у Львові «Акт відновлення Української держави». Тоді ж сформовано український уряд на чолі з Я. Стецьком. Згодом створено «Раду Сеньйорів» - Вищу палату українського парламенту, до якої ввійшов і Б. Козубський. У 1941-1944 рр. працював у Кременці адвокатом та нотаріусом й ще один рік - суддею. У 1944 р. переїхав у Львів і трудився у міській управі, згодом - коректором в обласній газеті «Вільна Україна» та одночасно юрисконсультом Львівського обласного аптечного управління. У серпні 1948 р. був арештований, звинувачений в антирадянській пропаганді. У жовтні цього ж року військовий трибунал військ МВС Тернопільської області засудив до 25 років мордовських таборів. У тих таборах він помер. Місце поховання невідоме. Реабілітований посмертно в 1991 р. У сім’ї Козубських було четверо дітей: Юрій, Галина, Ірина та Олег. Його діти, особливо Юрій і Галина, теж не стояли осторонь національно-визвольної боротьби, яка точилася в ті роки на теренах Західної України. Ю. Козубського енкаведисти арештували 12 жовтня 1939 р. У грудні 1941 р. Юрія розстріляли в Магадані. У жовтні 1949 р. енкаведисти арештували й інших членів родини: Олену, дружину Бориса Миколайовича, її доньку Ірину, сина Олега й маленьку Оксану - дочку Галини й Ігоря Шубських. Вивезли їх на спецпоселення в Хабаровський край, на станцію В’яземська. Олегу Козубському довелося тяжко працювати на лісоповалі, щоб прогодувати хвору маму й племінницю. У 1957 р. сім’я після довгих поневірянь повернулася в Україну. Але КДБ не дозволив їм проживати в західних областях України. Вони перебралися в Снятин Івано-Франківської області. Лише на початку 1990-х рр. родина Козубських була реабілітована. Чи не занадто пізно? Сьогодні, нам сучасникам слід пам’ятати про славних постатей, які боролися за незалежну Україну. Наша пошана для них, це насамперед, видання книг про їхню діяльність, присвоєння їхніх імен назві вулиць, навчальних закладів, відкриття іменних аудиторій тощо. Шановні представники «Відродження Кременеччини», бажаю вам успішного вивчення історії краю, її відродження та пошуків альтернативи для вирішення питання увіковічення пам’яті Ореста Пекного. Можливо, це буде пам’ятна таблиця? Проявіть профактивність - пише Ірина Скакальська у facebook.

unnamed-15

А зараз - інформація про запропоновану кандидатуру на нову назву вулиці. Отож, заслужений працівник культури України Орест Пекний народився у 1946 році в селі Ягольниця Чортківського району. Закінчив Теребовлянське  культурно-освітнє училище, пізніше переїхав до Кременця, де постійно проживав на вулиці Козубського. Упродовж тривалого часу був керівником ансамбль танцю “Кременчанка”. Підготував понад п’ятдесят хореографічних  композицій, мініатюр, творчих номерів, створених на місцевому фольклорі. Орест Пекний виховав плеяду  хореографів, які сьогодні працюють у професійних колективах, або є керівниками ансамблів танцю. Талановитий балетмейстер Орест Пекний помер у 2007 році.

unnamed-16

Як повідомили кореспондента «ТЕРЕНу» у міській раді, мешканців міста Кременець запрошують долучитися до громадського обговорення щодо можливого перейменування вулиці Козубського на вулицю Ореста Пекного. Громадські обговорення з цього питання відбудуться  2 листопада 2016 року о14:30 год. в актовому залі Кременецької школи мистецтв ім. М. Вериківського.

Фото – Ірина Скакальська