Орест Сарматський

Пильний житель Тернопільщини звинувачує у брехні перших осіб району (фото)

Гірняк_Йосип_Йосипович

У Теребовлянському районі влада не дотримала своєї обіцянки встановити погруддя славетному землякові.

«Обіцянка-цяцянка або Показуха та брехня посадових осіб Теребовлянської РДА», саме так озаглавив свою репліку у Facebook користувач Ігор Дзвінка.

Щоб було зрозуміліше, про що йдеться, на сторінці автор наводить посилання на інформацію, опубліковану на сайті Теребовлянської райдержадміністрації ще майже рік тому, а саме - 8 червня 2017 року.

А там йшлося ось про що:

У селі Струсів Теребовлянського району свого часу народився український актор і режисер, учень Леся Курбаса Йосип Гірняк. Питання встановлення йому пам’ятника в рідному селі з’явилося не сьогодні. У 2007 році з нагоди 120-річчя з дня народження Леся Курбаса, відомий український режисер і громадський діяч Лесь Танюк та його дружина мистецтвознавець Неллі Корнієнко відвідали Тернопільщину. Під час відвідин нашого краю вони подарували виготовлену за власні кошти бронзову скульптуру – погруддя Йосипа Гірняка з метою встановлення її на землі, яка подарувала світові найталановитішого актора театру Леся Курбаса «Березіль» – у Струсові.

За ініціативи Теребовлянської районної державної адміністрації на чолі із головою Юрієм Ништою розпочались роботи щодо встановлення погруддя. Усі організаційні питання взяв на себе заступник голови райдержадміністрації Андрій Кундрат. Проведено чимало зустрічей з обговорення локації встановлення пам’ятника, його проекту. В процесі підготовчих робіт були надані різні аргументи щодо важливості знаходження скульптури в тому чи іншому місці.

На даний час визначено місце встановлення пам’ятника – на території родинного обійстя, перед батьківською хатою видатного земляка, та виготовлено проект постаменту під погруддя. Даний проект підтримали місцеві суб’єкти господарювання. Зі слів Андрія Кундрата, всі роботи та заходи щодо встановлення погруддя мають бути виконані до кінця цього літа.

«Варто дивитися у майбутнє. Струсів – давнє село, із багатою історією. Тому пам’ятник Йосипові Гірняку поряд з іншими історико-культурними місцями став би його окрасою», - зазначає Андрій Степанович.

Невдоволення пильного жителя краю, який не дочекався погруддя акторові у Струсові, цілком зрозуміле. Можливо, після цієї публікації очільники Теребовлянщини дадуть йому і не тільки йому роз’яснення, коли ж нарешті з’явиться «на людях» подароване меценатами бронзове погруддя славетного земляка.

31252823_1722432134491487_1945995111813595084_n
31252823_1722432134491487_1945995111813595084_n

31170497_1722441567823877_6768771435480443730_n (1)
31170497_1722441567823877_6768771435480443730_n (1)

Довідково. Йосип Гірняк народився 14 квітня 1895 року в селі Струсів Теребовлянського району. Акторську біографію розпочав у 1914 році в театрі товариства «Руська Бесіда», продовжив на професійній сцені у 1915 році в Театрі українських січових стрільців, куди записався добровольцем. У 1919 як актор співпрацював з «Молодим театром» у Києві. Грав у театрі «Березіль» та в Київському театрі юного глядача, після 1941 року продовжував сценічну діяльність у Галичині. 1942–1944 роки — в драматичній трупі Львівського оперного театру, де поставив спектаклі «Гамлет» Вільяма Шекспіра (вперше на українській сцені), «Мина Мазайло» Миколи Куліша, «Камінний господар» Лесі Українки, «Облога» Юрія Косача. Навесні 1944 року емігрував до Австрії, згодом — до Німеччини, працював в українському табірному театрі. У 1946 році з дружиною Олімпією Добровольською організував театр-студію, де поставив 15 вистав. Займав відповідальні посади в Асоціації українських акторів Німеччини. Від 1947 р.— в Нью-Йорку (США). Тут очолював Український театр в Америці, Театр слова (разом із дружиною). Помер Йосип Гірняк 17 січня 1989 р. у Нью-Йорку. Похований на українському католицькому цвинтарі Фокс Чейз у Філадельфії.

Зіграв у театрі 171 роль. Як режисер поставив 65 вистав. Знявся у фільмі «Вендетта» (1924, Одеса). Від 1956 р. — продюсер і диктор української студії радіо «Свобода». Автор книг: «Двадцятиріччя «Народного Малахія»» (1948), «Лебедина пісня Леся Курбаса» (1951), «Спомини» (1982).

Фото – з дописів у соцмережі та відкритих джерел

Вибір читачів за тиждень

Відео