Письменниця із Борщівщини презентувала свої книги на всеукраїнському форумі
Події 26 BookForum відвідали понад 25 тисяч львів’ян та гостей міста, а участь у ньому взяли літератори із 30 країн: Австрія, Азербайджан, Білорусь, Болгарія, Велика Британія, Греція, Грузія, Ізраїль, Іран, Індія, Італія, Іспанія, Литва, Латвія, Ліван, Македонія, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Сербія, Словаччина, США, Туреччина, Франція, Хорватія, Чехія, Швеція, Шотландія.
Приємно, що на цій, без перебільшення, наймасштабнішій культурній події року, побувала і письменниця з Борщівщини - Аліна Денисова-Червоноока, пише "Звістка".
"Звістці" вдалось поспілкуватись з талановитою уродженкою Севастополя, яка ще дитиною переїхали на Борщівщину і тішить нас своєю наполегливістю в громадській роботі та прекрасною прозою.
- Існує багато кліше на кшталт того, що письменники не працюють, а прокидаються опівдні, смакують філіжанку кави, чекають на музу, а потім пишуть 30 хвилин на день. А яким є твій звичайний день?
- Зовсім це не кліше! Це моя мета. Хочу написати кілька видатних романів і мати змогу ось так прокидатися близько одинадцятої, сьорбати каву неквапно, й шукати музу від подорожі до подорожі. А зараз працюю «понаднормово», бо я дружина, мама, керівник гуртків у позашкільному закладі. Письменником я працюю тоді, коли всі ще сплять, або коли вже сплять.
- Бувало таке, що ти прокидалися або не могли заснути, оскільки якась надзвичайна ідея чи сюжет просто не йшли з голови?
- Так, бувало. Але це стосовно віршів. Зазвичай вони так і приходять – невчасно і нахабно. Це хороший знак. Виходить, що такому віршу «конче треба народитися», і він буде глибоким та змістовним. З прозою таке рідше трапляється, там усе чітко за планом.
- Розкажи про «Божену» та її сюжет?
- «Божена» – мій перший роман. Він має свою передісторію. Я давно думала сісти за велику прозу, але не наважувалася. Та якось натрапила в інтернеті на конкурс романів «Сучасна Попелюшка» і вирішила: «Пора!» Сюжет книги обумовлений конкурсом. Не важко здогадатися, що у книзі бідна дівчина має зустріти багатого хлопця (чоловіка, діда), а там як повезе. Відхилитися від нього означало порушити правила конкурсу. Але ж я хитра. Тому, так, моя Боженка – Попелюшка, і в неї є досить таки непоганий принц. Проте цей роман – не лише любовна історія. Це спогади про моє особисте студентське життя і не тільки. Це розповідь про вибір, який ми робимо щодня в той чи інший спосіб і намагаємося, аби цей вибір був правильним. Зрештою, з таких ось виборів-поворотів і вибудовується життєвий шлях людини.
- Що чи хто мотивує займатись громадською діяльністю та творчістю?
- Краще за мене на це питання відповість Леся Українка:
…Бачили ви, як велике багаття Кида вогонь аж до хмар? «Божая іскра» – то тяжке прокляття, Дикий і лютий пожар Вогнища того не може людина Ні запалить, ні вгасить. В кого ж запала хоч іскра єдина, – Вік її буде носить.
І це справді так. Що може мотивувати вставати о четвертій ранку щоб дописати розділ? Тягти із собою на відпочинок ноутбук і друкувати, поки сім’я спить, накупавшись у морі? Пити каву галонами, щоб працювати до ранку? Що може мотивувати жінку зростом 1.64 і вагою 55 кг наражатися на конфлікт із п’яними водіями у парку, стукати у всі можливі двері відстоюючи свої права і права своєї дитини на те, щоб у зеленій зоні дихати чистим повітрям, а не вихлопними газами чи димом від спаленого листя? Я б хотіла «могти» інакше, але не можу. Це щоденний вибір, який визначає мій життєвий шлях. І я дуже сподіваюся, що він правильний.
Для тих, хто хотів би ознайомитися з творчістю Аліни Червоноокої: Інстаграм @alina.chervonooka, і група Фейсбук.
