Що спільного в Остапа Луцького, Ольги Кобилянської, Василя Вишиваного, Бучача й Тернополя? Такі місця та імена об’єднало оповідання «Танець» письменниці з Бучача Мар’яни Максим’як.

Цей текст став одним із переможців Першого конкурсу історичного оповідання «ProМинуле». Темою змагу були українські визвольні змагання. Найкращі твори ввійшли в збірку «Memento Momentum свободи». У ній п’ятнадцять історій про події 1917-1921 років, що локалізуються в Києві, Одесі, Катеринославі, Вінниці, Знам’янці, Бучачі, Шабалинові, Кам’яному Потоці. Оповідання Мар'яни Максим'як описує листопадові події 1918 року в Тернополі та Бучачі, їхні головні герої — поет і вояк Остап Луцький та Вільгельм фон Габсбург аkа Василь Вишиваний.

Цими днями у тернопільській книгарні «Є» Мар’яна Максим’як розповіла докладно про своє оповідання, пояснивши, чому обрала саме таких героїв і локації.

— Історичне оповідання стає щораз популярнішим, проте не завжди він репрезентований високоякісними текстами. Конкурс «ProМинуле», який організували «Літакцент» і видавництво «Темпора», — це спроба відібрати найкращі імена та зразки творів, розвивати й популяризувати цей жанр, — пояснює письменниця.  

Мар’яна Максим’як розповідає, що для неї робота над оповіданням була дуже відповідальною та клопіткою: тривалий час збирала необхідну інформацію для того, аби відтворити історичне тло, створити образ героїв, отже працювала з архівними документами, консультувалась із фахівцями.

— Звичайно, жанр історичного оповідання передбачає часткову вигадку, але все ж у центрі — конкретна історична подія, довкола якої вибудовується розповідь. Період національно-визвольних змагань мене особливо цікавить як керівницю Центру Агнона в Бучачі, адже ми пропагуємо не лише ім’я нобеліанта і його тексти, а загалом творчість тих єврейських, українських і польських митців, що причетні до нашого міста. В українській історії та культурі чи не найвідоміші серед таких — Осип Назарук і Остап Луцький. Обидва народились поблизу Бучача, тут навчались. Якщо мовити про Остапа Луцького, а саме на ньому я зосередила увагу в оповіданні, то пріч того, що він був поетом і засновником «Молодої музи», ще й був активним військовиком, ад’ютантом Василя Вишиваного - Вільяма Габсбурга. У центрі оповідання «Танець» – заплутана історія довкола Остапа Луцького та його перебування в Бучачі, де він переховувався за рішенням ЗУНРу.

DSC_4963

Відправна точка тексту — Тернопіль, хоча, як розповідає пані Мар’яна, спершу планувала писати текст виключно про Бучач.

— Тернопіль близький мені, я буваю тут дуже часто, але з точки зору історичних подій він був для мене білою плямою. Проте вирішила, що саме з нього варто почати розповідь, — пояснює авторка. — Архівні джерела свідчать, що Луцький та Василь Вишиваний виїхали зі Львова, охопленого Листопадовим чином, автомобілем, їхній шлях пролягав через Золочів, Кам’янку, Тернопіль, відтак – Бучач. Я дізналась, де могли зупинитьсь герої, хто міг їх прийняти. Найімовірніше, вони заночували у парафіяльному будинку в отця Володимира Громницького, активного учасника національно-визвольних змагань. Парафіяльного будинку вже нема, він розташовувався на вулиці Князя Острозького, там де нині «Барбареску». Цікаво, що збереглась фотографія, на якій зображені Остап Луцький, Василь Вишиваний, Володимир Громницький та інші на сходах невеликого ганку.

Основні події оповідання розвиваються в Бучачі. Можливо, хоча підтверджень цьому нема, саме Луцький став ініціатором приїзду Василя Вишиваного в це місто.

— Окрім історичного підґрунтя, додала в твір романтичну нитку, яка пов’язує Луцького з тими його роками, коли він писав поезію та був юнаком, сповненим надій, — провадить мову далі Мар’яна Максим’як. — Цей період його життя пов’язаний з Ольгою Кобилянською. Ми точно не знаємо, які між ними були стосунки – дружні чи понад того, бо нині це важко означити. Деякі листи, написані Луцьким до Кобилянської, збереглись, а ті, котрі вона писала до нього – ні. Я, так само як багато дослідників, котрі працюють над цією темою, гадаю, що це були більше, ніж просто дружні стосунки. Ольга Кобилянська була не просто тою, котра ввела Луцького в літературний світ — вона вплинула на його подальше життя. Є свідчення, що сто написаних нею листів Луцький завжди носив із собою. Можливо, коли НКВД арештувало його, вилучило їх і нині вони зберігаються в архівах, а, можливо, вони знищені. Доля Луцького вкрай сумна — в тридцять дев’ятому році його арештували, він загинув у концтаборі.

Кінцівка оповідання «Танець» відкрита. Пані Мар’яна каже, що планує продовжити працювати над темою та сюжетом, тож, можливо, невдовзі матимемо роман про Луцького, Василя Вишиваного, Тернопіль та Бучач.

DSC_4974

Анна Золотнюк.

Фото авторки.